Життя аспіранта: від вступу до захисту дисертації

Робота в науковій лабораторії, викладання в університеті – ті напрямки, які сьогодні, попри все, є цікавими для молоді. Однак, перш ніж вступити на цей тернистий шлях, слід добре продумати всі плюси та мінуси навчання в аспірантурі. На перший погляд здається, що написання наукових праць та проведення досліджень – це захоплюючий процес, проте, насправді, не все так райдужно і на шляху до мрії та слави людину чекає багато труднощів, а часом навіть розчарувань. У цій статті розглянемо умови вступу до аспірантури, основні моменти щодо написання дисертаційного дослідження, загальні правила допуску до захисту тощо.

Навчання в аспірантурі – те, що вимагає дійсно багато сил та часу. Адже крім підготовки дисертації (а це теж завдання не з легких!) людині необхідно виконати індивідуальний план (провчитися певний час у ВНЗ, скласти іспити та заліки), а також підготувати ряд статей та опублікувати їх у наукових журналах, адже цілком логічно, що навчання повинно мати логічне завершення та має супроводжуватися отриманням диплома кандидата наук або доктора філософії. Адже нікому не хочеться просто так витратити кілька років життя на науку не отримавши результату. І це, не кажучи вже про те, що контракт коштує чимало.

Як вступити до аспірантури?

Людям, які хочуть бути зарахованими до аспірантури вищого навчального закладу, слід звернутись до приймальної комісії заздалегідь та уточнити перелік документів, які необхідно подати для проходження конкурсу. Зазвичай пакет документів включає:

• заяву про допуск до участі у конкурсному відборі на навчання в аспірантурі, вона подається на ім’я ректора;
• анкету;
• копію диплома магістра;
• копію додатку до диплома магістра;
• мотиваційний лист;
• копію ідентифікаційного коду;
• копію паспорта (1, 2 сторінки та сторінка з реєстрацією).

Вступні випробування до аспірантури Університету складаються з:

• вступного іспиту зі спеціальності (в обсязі програми рівня вищої освіти магістра з відповідної спеціальності);
• вступного іспиту з іноземної мови (на вибір Вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, що відповідає рівню B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти).

Вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment (не нижче за рівень B2 Загальноєвропейських рекомендацій щодо мовної освіти або аналогічного рівня) з освоювання з іноземної мови. При визначенні результатів конкурсу вказані сертифікати дорівнюються до результатів вступного іспиту з іноземної мови з найвищим балом.

Особам, які вступають до аспірантури з іншої галузі знань (спеціальності), ніж та, що вказана в їхньому дипломі магістра (спеціаліста), можуть бути призначені додаткові вступні іспити.

Вибір наукового керівника

Тут є кілька варіантів розвитку подій:

• нерідко люди, які подають документи для вступу, вже знають з ким будуть “працювати”, якщо вдасться скласти іспити та пройти конкурс (якщо студент після магістратури вирішує продовжити навчання та має певні напрацювання по тій чи іншій кафедрі). Погодьтеся, що комфортніше обговорюватиме деталі наукової праці з тією людиною, яка вже добре знайома і з якою вже вибудовані певні стосунки;
• вибір відбувається за рекомендацією знайомих. Вступаючи до незнайомого університету чи академії, слід поспілкуватися зі своїми друзями та близькими. Якщо хтось навчався у цьому ВНЗ і знає професора добре, то зможе розповісти про його професіоналізм, готовність допомагати з розробками тощо;
• “як карта ляже”. Якщо знайомих, готових допомогти порадою, немає і співпраця ні з ким не налагоджена, то доведеться йти до тієї людини, яку призначить ВНЗ. Це не добре і непогано, адже це не означає, що вам не пощастить. Просто слід розуміти, що всі люди різні, і треба бути готовим до всього. Хтось готовий читати роботу багато разів, давати слушні поради, а хтось не хоче і зайву хвилину витратити на чужу працю, і може дратуватися через дрібниці.

Яку тему вибрати для дисертації?

Тема дисертаційного дослідження має бути актуальною для науки та практики. Дуже часто люди вирішують продовжити дослідження у напрямі своєї магістерської (це значно полегшує завдання, адже багато джерел літератури вже вивчені, є деякі міркування щодо варіантів удосконалення методик, законодавства тощо). Якщо та тема не підходить з якихось причин, тоді непогано було б звернутися до свого наукового керівника та порадитись з ним. Також можна поспілкуватися зі співробітниками кафедри, на яку вступив аспірант або ж практиками у цій сфері. Люди, які пропрацювали в тій чи іншій області, напевно знають “слабкі” місця в ній, і хтось підкаже в якому напрямку “копати”.

Вимоги до дисертації

Дисертація – наукова письмова робота, до якої висуваються високі вимоги. Вони стосуються різних аспектів, серед яких:

• відсутність плагіату. Академічна доброчесність – те, чому сьогодні приділяється величезна увага. На всі запозичення за текстом обов’язково мають бути посилання. Тут варто пам’ятати, що плагіатом визнається не лише копіювання чужого тексту, а й запозичення чужих ідей (перефразування та синонімайзери – аж ніяк не вихід із ситуації);
• високий показник унікальності. Дисертація не повинна стає компіляцією чужих ідей та думок;
• правильний зміст та оформлення. Йдеться про те, що в роботі мають бути всі частини (вступ з обґрунтуванням актуальності роботи, визначення мети, завдань тощо), а список використаних джерел має бути оформлений відповідно до ДСТУ.

Зупинимося детальніше на основних моментах, які викликають найбільше питань у процесі підготовки роботи:

1. Актуальність вибраної теми дисертації. У цій частині роботи необхідно обґрунтувати, чому тема така важлива для її дослідження майбутнім ученим (яку користь принесе робота і для кого);
2. Мета дисертації – те, заради чого власне кажучи пишеться робота. До досягнення мети “підводять” завдання роботи, вони мають бути послідовними і не повинні підміняти мету;
3. Апробація. Тут потрібно прописати конференції, круглі столи, симпозіуми у яких розглядали окремі питання з дисертації;
4. Література. Використовувати слід лише “свіжі” джерела, видані протягом останніх 5 років (для ретроспективи можна використовувати ранні джерела). Не можна сказати, що це жорсткий імператив, проте краще дотримуватися цих рекомендацій.

Дисертація пишеться, а що далі?

Написання дисертації – це лише частина того, що чекає на аспіранта на шляху до отримання довгоочікуваної “кірочки”. У процесі навчання на нього очікують звичні сесії із заліками та іспитами. Однак це не головне і зовсім не нове. Більше питань у аспірантів виникає у зв’язку з підготовкою та публікацією наукових статей. Мова йде про:

• статті, які публікуються у журналах категорії “Б” (раніше відомі як журнали ВАК). Кожна стаття має бути унікальною, актуальною, співвідносною з темою дисертації тощо;
• статті, які публікуються в журналах, що індексуються наукометричними базами Скопус та WOS. Вимоги до таких статей дуже високі. Тому на підготовку однієї роботи може піти кілька місяців. Поки що така публікація потрібна не всім для допуску до захисту дисертації, проте все йде до цього.

Також не варто забувати і про те, що необхідно брати участь у наукових конференціях, круглих столах тощо. Чому потрібно? Тому що, по-перше, це дозволить періодично “перевіряти обраний вектор” та отримувати зворотний зв’язок від учених із досвідом, а по-друге, вказівка ​​у дисертації великої кількості письмових робіт надає їй “авторитетності”.

Захист дисертації

Письмові роботи (дисертація, тези та статті) – це те, без чого захист не відбудеться, це зрозуміло. Однак є ще низка адміністративних питань, які важливо вирішити:

• подання документів на розгляд Вченій раді для отримання допуску до захисту;
• пошук опонентів;
• одержання актів запровадження результатів проведеного дослідження у науку, практику тощо.

Після отримання допуску (після малого захисту) на аспіранта чекає день Х. Тут помилки просто неприпустимі – все має бути ідеально. Аспірант повинен не просто обґрунтовувати свою точку зору та впевнено демонструвати членам комісії (і не лише) результати своїх наукових досліджень, а й має вміти вести дискусію з тими, хто вже залучений до світової спільноти. Доктори наук та чинні кандидати у процесі захисту ставлять питання, аргументують свою позицію і всіляко її відстоюють – треба триматися впевнено, але при цьому бути коректним.

Кандидатська дисертація – це надзвичайно складно. Аспірантура – ​​це надзвичайно складно. Наукові публікації різних типів та постійна гонка за новими цілями – це надзвичайно складно. Але якщо наука – це те, з чим ви вирішили пов’язати своє життя, то не варто відмовлятися від цієї мрії, слід тільки запастися терпінням. Якщо ж підготовка письмових робіт здається надто нудною (на відміну від викладацької діяльності та спілкування зі студентами) або просто на все не вистачає часу, то завжди можна звернутися до компанії “Аспірантура” та замовити дисертацію у неї.

На сайті можна дізнатися всі нюанси оформлення замовлення та узгодити всі деталі замовлення з досвідченими та чуйними менеджерами. Перевагами співпраці з цією компанією є доступні ціни на ринку інформаційних послуг, високий рівень професіоналізму авторів, пунктуальність авторського колективу, готовність допомогти з підготовкою робіт з різних спеціальностей і не тільки.

• Скільки часу дається на написання кандидатської дисертації?

Термін навчання в аспірантурі становить 3 роки для денної форми навчання та 4 для заочної. При цьому захистити дисертацію можна до закінчення цього терміну (після виконання індивідуального плану аспіранта), так і після нього. Усі нюанси можна погодити із науковим керівником.

• Скільки коштує кандидатська у компанії “Аспірантура”?

У кожному випадку ціна узгоджуватиметься індивідуально, оскільки вона залежить від: спеціальності, обраної теми тощо. У середньому вартість роботи становить 80 тис. грн.