Фахові журнали категорії «Б» у 2026 році: нові правила МОН, вимоги та ризики для науковців

Коротко про реформу фахових видань 2026:

• Нова модель: Фаховий статус тепер не постійний, а рейтинговий (відбір раз на 3 роки).
• Ключовий дедлайн: 1 червня 2026 року — завершення перехідного періоду для журналів категорії «Б».
• Бальна система: Журнали оцінюються за цитуванням, міжнародним складом та прозорістю (макс. 30 балів, поріг — 9).
• Ризики для авторів: Можливий дефіцит місць, зростання вартості APC та черги на публікацію від 6 до 12 місяців.
• Для PhD: МОН заохочує журнали, що публікують аспірантів безкоштовно, нараховуючи їм додаткові бали.

Реформа фахових видань у 2026 році: що сталося

У 2026 році система фахових наукових видань України переходить на нову модель регулювання, затверджену Міністерством освіти і науки України. Йдеться про оновлений Порядок формування Переліку фахових видань, який змінює не лише технічні вимоги до журналів, а й саму логіку функціонування системи наукових публікацій.

Раніше статус фахового видання фактично мав напівпостійний характер: після включення до Переліку журнал міг роками зберігати цей статус за умови базової відповідності вимогам. У новій моделі ситуація принципово інша.

Фаховість більше не є стабільним статусом. Вона стає результатом регулярного конкурсного відбору, який проводиться за чіткими критеріями та у межах визначених часових циклів.

Важливо
У 2026 році запроваджується рейтинговий принцип відбору фахових видань.
Це означає, що журналу недостатньо просто відповідати базовим вимогам — він має набрати достатню кількість балів і бути конкурентним серед інших видань своєї галузі.

Фактично система переходить від моделі формального підтвердження статусу до моделі конкурентного рейтингу.

Що змінюється у системі фахових видань

Оновлений порядок запроваджує кілька системних змін:

1. Регулярний конкурс на включення до Переліку;
2. Бальну систему оцінювання журналів;
3. Обмеження кількості видань у межах наукових кластерів;
4. Посилені вимоги до редакційних колегій і міжнародної наукової активності;
5. Контроль академічної доброчесності та прозорості рецензування.

Оцінювання тепер базується на кількісних та якісних індикаторах, серед яких цитування у Scopus та Web of Science; міжнародна участь авторів і рецензентів; стабільність редакційної політики; прозорість рецензування; наукометричні показники публікацій. Таким чином, система фахових журналів поступово інтегрується у міжнародну наукову інфраструктуру.

2026 рік стає точкою переходу між старою і новою моделями. Усі журнали, які вже мають статус фахових, отримали обмежений перехідний період для приведення діяльності у відповідність до нових вимог.

Ключова дата реформи:

Після завершення перехідного етапу:

• частина журналів може втратити статус фахових;
• до Переліку потраплять лише ті видання, які пройдуть рейтингове оцінювання;
• нові журнали не зможуть увійти до системи до наступного циклу відбору.

Примітка
Через трирічний цикл оцінювання система фактично «фіксується» до 2029 року. Це створює нову реальність як для редакцій журналів, так і для авторів, які планують наукові публікації.

У результаті реформа змінює не лише адміністративні правила. Вона переформатовує всю публікаційну екосистему — від редакційної політики журналів до стратегій публікаційної активності науковців.

Навіщо МОН змінює правила

Оновлення порядку формування Переліку фахових видань є частиною спроби перезавантажити систему наукових публікацій в Україні. Протягом попередніх років у ній накопичилося багато структурних проблем: формальні журнали, слабке рецензування та низька міжнародна видимість частини публікацій.

Нова модель покликана змінити цю ситуацію.

Основні цілі реформи:

• перехід до міжнародних стандартів наукових публікацій, де ключову роль відіграють цитування, міжнародна співпраця та прозорість редакційної політики;
• очищення ринку від “сміттєвих” або формальних видань, які використовувалися переважно для швидких публікацій без реального наукового відбору;
• підвищення якості рецензування та академічної доброчесності у фахових журналах.

Важливо
У новій моделі фаховий статус мають отримувати не всі журнали, що формально відповідають вимогам, а лише ті, які демонструють реальну наукову якість і конкурентоспроможність у своїй галузі.

Для науковців це означає зміну правил гри: публікація у фаховому журналі більше не є технічною процедурою, а стає результатом конкуренції за обмежені публікаційні можливості.

Що це означає для науковців уже зараз

 Попри те, що реформа формально спрямована на журнали, її головні наслідки відчують саме автори. Зміна правил відбору та запровадження рейтингового принципу означають, що доступ до фахових видань категорії «Б» стає обмеженим ресурсом, а планування публікацій — стратегічним завданням.

Після завершення перехідного періоду у червні 2026 року частина журналів може втратити статус фахових, і повторна можливість подати заявку для них з’явиться лише у 2029 році.

⚠ ЧЕРВОНА ЗОНА ДЛЯ PhD (2027–2028)
Найбільший ризик виникає для здобувачів, які планують захист у 2027–2028 роках.
Якщо журнал, у якому планувалася публікація, не пройде відбір у червні 2026 року, він втрачає статус фахового до 2029 року.

Це означає, що:

• стаття може перестати відповідати вимогам до захисту;
• доведеться терміново шукати інший журнал;
• строки підготовки дисертації можуть зсунутися на кілька місяців або навіть рік.

Скорочення кількості доступних журналів

Одним із перших наслідків реформи може стати зменшення кількості фахових видань категорії «Б». Новий порядок передбачає конкурсний відбір, тому далеко не всі журнали, які зараз мають фаховий статус, зможуть підтвердити відповідність новим вимогам.

У результаті науковці опиняються в ситуації, коли кількість авторів, що потребують публікацій, залишається сталою, а кількість журналів потенційно скорочується. Це створює очевидний дисбаланс між попитом і можливостями публікації.

Подовження строків публікації

Коли доступних журналів стає менше, редакції починають отримувати значно більше рукописів, ніж раніше. Це автоматично впливає на строки редакційного процесу.

У практичному вимірі це означає, що:

• рецензування може тривати довше;
• редакції будуть жорсткіше відбирати матеріали;
• між поданням статті та її публікацією може проходити кілька місяців або навіть рік.

Для науковців це змінює підхід до планування. Якщо раніше публікацію можна було підготувати за кілька місяців до захисту чи звіту, то тепер статті доведеться подавати значно раніше.

Економічний ефект дефіциту публікацій

Коли доступ до публікацій стає обмеженим, система неминуче реагує економічно. Менша кількість журналів означає більший попит на публікаційні місця, що може призвести до поступового зростання вартості публікацій.

Йдеться не лише про прямі APC (publication fee). Разом із ними можуть зростати витрати на:

• редакційну підготовку матеріалів;
• професійну мовну редактуру;
• переклад статей англійською мовою;
• технічний супровід подання рукопису.

У підсумку публікація наукової статті може вимагати більших фінансових і часових ресурсів, ніж раніше.

Додаткові ризики для здобувачів PhD

Найбільш чутливою до цих змін є група здобувачів ступеня PhD, для яких наявність публікацій у фахових виданнях є обов’язковою умовою захисту.

У нових умовах виникає одразу кілька факторів ризику: складніше знайти журнал із вільними місцями для публікації; збільшуються строки редакційного процесу; підвищується залежність від обмеженого кола стабільних журналів. Це означає, що виконання публікаційних вимог може вимагати значно більш раннього планування, ніж раніше.

Переорієнтація на міжнародні журнали

Ще одним можливим наслідком реформи стане часткова переорієнтація українських науковців на міжнародні публікаційні майданчики. У випадках, коли доступ до журналів категорії «Б» обмежений, автори дедалі частіше розглядають публікації у виданнях, що індексуються у Scopus або Web of Science.

Такий крок може підвищити міжнародну видимість досліджень, але водночас створює нові бар’єри. Міжнародні журнали, як правило, мають:

• складніший процес рецензування;
• вищі вимоги до методології дослідження;
• довші строки розгляду рукописів;
• значно вищу вартість публікації.

Особливо складним цей перехід може бути для гуманітарних і соціальних наук, де специфіка досліджень не завжди легко адаптується до міжнародних форматів публікацій.

Важливо
У новій системі ключовим ресурсом стає час планування публікацій. Науковці, які починають підготовку статті без стратегічного запасу часу, ризикують зіткнутися з затримками, що можуть вплинути на строки захисту, атестації або звітності.

Ключові дати та перехідний період

Запровадження нового порядку формування Переліку фахових видань відбувається не миттєво. Міністерство освіти і науки передбачило перехідний період, протягом якого редакції журналів мають привести свою діяльність у відповідність до нових вимог.

Головна дата цієї реформи — 1 червня 2026 року. Саме до цього моменту чинні фахові видання повинні підготуватися до проходження оцінювання за новими правилами.

Після завершення перехідного етапу система починає працювати за новою логікою відбору.

Основні етапи переходу

Це означає, що якщо журнал не проходить оцінювання у 2026 році, він фактично втрачає можливість повернути статус фахового на наступні три роки. Після завершення відбору у 2026 році система фактично «фіксується» до 2029 року. Нові журнали не можуть увійти до Переліку, а ті, що втратили статус, змушені чекати наступного циклу подання.

Для авторів це має прямі наслідки. Вибір журналу для публікації більше не може ґрунтуватися лише на його поточному статусі. Не менш важливо оцінювати ймовірність того, що видання зможе зберегти фаховість після нового етапу відбору.

Як тепер працює відбір фахових видань категорії «Б»

Одна з головних змін реформи полягає в тому, що статус фахового видання більше не є постійним. Якщо раніше включення до Переліку фактично означало довготривале збереження статусу, то тепер він стає результатом періодичного оцінювання.

Новий порядок вводить конкурсний механізм відбору, який базується на рейтинговому принципі. Це означає, що журнали оцінюються не лише на відповідність базовим вимогам, а й порівнюються між собою в межах певної наукової галузі.

Фактично система працює за логікою рейтингу:
журнали отримують бали за визначеними критеріями, після чого формується ранжований список видань у кожному науковому кластері.

У новій моделі формальної відповідності вимогам недостатньо. Навіть журнал, який виконує всі базові критерії, може не потрапити до Переліку, якщо його показники будуть слабшими порівняно з іншими виданнями тієї ж галузі.

Таким чином, відбір фахових журналів переходить від принципу
«відповідає вимогам — отримує статус»
до моделі
«отримує статус той, хто демонструє кращі показники серед конкурентів».

Для редакцій це означає необхідність постійно підтримувати високий рівень наукової якості, міжнародної видимості та прозорості редакційних процедур. А для авторів — уважніше оцінювати не лише статус журналу, а й його позицію та репутацію у науковій спільноті.

Базові вимоги до журналів

Перш ніж журнал взагалі потрапляє до етапу рейтингового оцінювання, він повинен відповідати базовим формальним критеріям. Ці вимоги виконують роль першого фільтра: видання, які не відповідають мінімальним стандартам, не допускаються до подальшого розгляду і не отримують бали.

На відміну від системи попередніх років, ці критерії є обов’язковими умовами допуску, а не рекомендаціями. Лише після їх виконання журнал може брати участь у рейтинговому відборі.

1. Мінімальний строк існування видання

Однією з базових вимог є підтверджена історія видавничої діяльності. Журнал повинен існувати не менше двох років на момент подання заявки до Переліку фахових видань. Ця норма спрямована на те, щоб виключити практику швидкого створення журналів «під фаховість», коли нові видання намагаються отримати статус без реальної редакційної історії.

Таким чином, система стимулює стабільність та сталість видавничої діяльності, а не короткострокові проєкти.

2. Обов’язкова наявність DOI

Кожна наукова стаття у фаховому журналі повинна мати DOI (Digital Object Identifier) — міжнародний ідентифікатор наукової публікації. DOI виконує кілька важливих функцій:

• забезпечує унікальну ідентифікацію статті;
• полегшує її індексацію у наукових базах даних;
• дозволяє відстежувати цитування та науковий вплив публікації.

У новій моделі DOI розглядається не як технічна формальність, а як елемент міжнародної наукової інфраструктури, який забезпечує інтеграцію українських журналів у глобальну систему наукових комунікацій.

3. Вимоги до складу редакційної колегії

Редакційна колегія є одним із ключових індикаторів наукового рівня журналу. Новий порядок встановлює мінімальні кількісні та структурні вимоги до її складу. Зокрема, редколегія повинна:

• складатися щонайменше з 9 науковців;
• включати не менше двох іноземних учених;
• бути інституційно збалансованою, тобто не складатися переважно з представників однієї установи.

Такі вимоги покликані забезпечити академічну незалежність журналу, а також підвищити рівень міжнародної наукової взаємодії.

4. Обмеження на участь у кількох редакційних колегіях

Новий порядок вводить також персональні обмеження для науковців, які входять до складу редакційних колегій. Один учений може бути членом не більше ніж трьох редакційних колегій фахових видань категорії «Б» одночасно.

Це обмеження спрямоване на боротьбу з практикою формального дублювання одних і тих самих науковців у великій кількості журналів, що раніше часто використовувалося для штучного підвищення статусу видання.

Таким чином, нові базові вимоги формують мінімальний стандарт редакційної інфраструктури, без якого журнал не може претендувати на фаховий статус.

Нові вимоги до членів редакційної колегії

Окремим важливим блоком нового порядку є посилення вимог до наукової активності членів редакційних колегій. Якщо раніше достатньою підставою для участі у редколегії була наявність наукового ступеня та досвід роботи у відповідній галузі, то тепер визначальним стає підтверджений науковий доробок у міжнародному академічному середовищі.

Фактично редакційна колегія починає розглядатися як один із ключових індикаторів наукового рівня журналу. Саме тому новий порядок передбачає, що члени редколегії мають бути не лише авторитетними фахівцями, а й активними дослідниками, які беруть участь у сучасному науковому обміні.

Основним стандартом підтвердження такої активності стають публікації у міжнародних наукометричних базах даних. Насамперед ідеться про журнали, що індексуються у Scopus та Web of Science, які вважаються базовими індикаторами міжнародної наукової видимості. При цьому важливим є не лише сам факт наявності таких публікацій, а й їх актуальність.

Новий порядок орієнтується на оцінювання наукової активності за останні роки, а не на сукупний доробок за всю кар’єру. Зазвичай враховується наявність щонайменше трьох публікацій у міжнародних журналах протягом останніх п’яти років, що свідчить про реальну участь дослідника у сучасному науковому дискурсі.

Водночас законодавець враховує специфіку різних галузей знань, де міжнародна публікаційна активність може мати інші форми. Тому поряд із публікаціями допускаються еквівалентні способи підтвердження наукової діяльності. До них можуть належати:

• участь або керівництво міжнародними науковими грантовими проєктами;
• видання наукових монографій, що відповідають академічним стандартам;
• участь у міжнародних дослідницьких або освітніх програмах.

У новій моделі редакційна колегія перестає бути формальною структурою. Її склад фактично демонструє рівень наукової інтеграції журналу у міжнародну академічну спільноту, що безпосередньо впливає на шанси видання пройти рейтинговий відбір.

Система оцінювання журналів у 2026 році

Ключовим елементом реформи стає нова система оцінювання фахових видань, яка замінює попередню модель формального підтвердження статусу. Відтепер відбір журналів відбувається за бальною системою, що дозволяє порівнювати видання між собою та формувати рейтинг у межах кожної наукової галузі.

У новій моделі кожен журнал отримує бали за визначеними показниками. Максимальна кількість становить 30 балів, а мінімальний поріг для участі у відборі — 9 балів, тобто приблизно 30% від максимально можливого результату.

Однак навіть досягнення цього порогу не гарантує збереження статусу. Оскільки у системі діє рейтинговий принцип, остаточне рішення залежить від того, як журнал виглядає у порівнянні з іншими виданнями свого наукового кластеру. Таким чином, до Переліку потрапляють не всі журнали, що формально відповідають вимогам, а ті, які демонструють кращі показники у своїй галузі.

Оцінювання відбувається окремо в межах наукових кластерів. Це означає, що журнали з різних галузей не конкурують між собою. Рейтинг формується серед видань одного напряму, і саме відносна позиція у цьому списку визначає шанси журналу зберегти фаховий статус.

Бальна система враховує насамперед показники, що свідчать про наукову якість та міжнародну видимість журналу. Найбільшу вагу мають параметри, які демонструють, наскільки активно видання інтегроване у глобальний науковий обіг.

До основних критеріїв, за які нараховуються бали, належать:

• рівень цитування статей у міжнародних базах даних;
• частка іноземних авторів серед опублікованих матеріалів;
• використання DOI у бібліографічних посиланнях;
• політика журналу щодо публікацій здобувачів PhD.

Для наочності ці критерії можна представити у вигляді узагальненої моделі оцінювання.

Навіть якщо журнал набирає мінімальний прохідний бал, це не гарантує включення до Переліку. Остаточне рішення залежить від позиції журналу у рейтингу свого наукового кластеру.

Під науковими кластерами маються на увазі великі групи галузей знань, у межах яких формуються рейтинги видань. Наприклад:

• гуманітарні науки
• соціальні науки
• технічні науки
• природничі науки
• медичні науки

Такий підхід дозволяє уникнути ситуації, коли журнали з різною специфікою досліджень конкурують між собою. Наприклад, філологічні або історичні видання не порівнюються з фізичними чи інженерними журналами, оскільки вони оцінюються у різних наукових кластерах.

Окремим критерієм у новій системі оцінювання є політика журналу щодо публікацій здобувачів PhD. Міністерство освіти і науки заохочує видання, які підтримують молодих дослідників та створюють для них доступні умови публікації.

Зокрема, додаткові бали можуть отримувати журнали, які:

• дозволяють публікацію статей здобувачів PhD без сплати APC;
• мають прозору політику підтримки молодих науковців;
• забезпечують рівні умови рецензування для аспірантів і досвідчених дослідників.

Важливо
МОН прямо стимулює журнали, які підтримують молодих учених. Видання, що дозволяють безкоштовні публікації для здобувачів PhD, можуть отримувати додаткові бали під час рейтингового оцінювання.

Такий підхід має дві цілі:
з одного боку — полегшити доступ молодих науковців до публікацій, а з іншого — стимулювати журнали розвивати політику підтримки нових дослідників.

Які обмеження можуть призвести до втрати статусу

Окрім системи оцінювання, новий порядок вводить низку жорстких обмежень, недотримання яких може призвести до втрати фахового статусу незалежно від інших показників журналу. Якщо бальна система визначає конкурентоспроможність видання, то ці вимоги виконують функцію контролю академічної доброчесності та редакційної політики.

Фактично йдеться про правила, які мають запобігти перетворенню журналів на закриті внутрішні майданчики для публікацій або на масові «публікаційні фабрики».

Обмеження на річне зростання кількості статей

Однією з нових норм є контроль динаміки річного обсягу публікацій. Відтепер журнал не може різко збільшувати кількість опублікованих статей.

Граничне правило:

• річний обсяг публікацій не може зростати більш ніж на 50% порівняно з попереднім роком.

Ця норма спрямована на боротьбу з практикою, коли журнали різко збільшували кількість матеріалів, щоб прийняти велику кількість платних публікацій.

З позиції регулятора різке зростання кількості статей може свідчити про зниження якості рецензування; формальну експертизу матеріалів; комерціалізацію редакційного процесу. Тому стабільність обсягу випусків тепер розглядається як індикатор реальної редакційної роботи.

Обмеження щодо авторського складу

Ще більш відчутною зміною є нові правила щодо структури авторського складу журналу. Вони фактично спрямовані проти практики так званих «локальних вісників», коли значна частина матеріалів у випуску належала авторам з однієї кафедри або університету.

Новий порядок вводить одразу кілька обмежень:

• один автор може мати лише одну статтю в одному випуску журналу;
• встановлюється обмеження на частку авторів з однієї установи;
• обмежується практика регулярних публікацій членів редакційної колегії у власному журналі.

Фактично ці норми означають завершення моделі, коли університетський журнал міг публікувати цілий випуск матеріалів однієї кафедри або наукової школи.

Для багатьох локальних видань це стане серйозним викликом. Щоб зберегти фаховий статус, редакціям доведеться розширювати географію авторів; залучати дослідників з інших установ; формувати реальну конкуренцію рукописів. Таким чином журнал перестає бути внутрішнім майданчиком установи і перетворюється на відкриту платформу наукової комунікації.

Геополітичні заборони

Окремий блок нового порядку стосується геополітичних обмежень, які мають безумовний характер. Йдеться про заборону співпраці з представниками держав-агресорів у редакційних або авторських процесах.

Зокрема забороняється:

• залучення до редакційних колегій науковців з російської федерації та Республіки Білорусь;
• використання рецензентів, пов’язаних з науковими установами цих країн;
• наукове співробітництво з установами, які перебувають під санкціями.

Порушення цих вимог може стати підставою для негайного виключення журналу з Переліку, незалежно від його наукометричних показників.

Порушення академічної доброчесності

Окрему категорію ризиків становлять порушення принципів академічної доброчесності. Йдеться не про поодинокі помилки, а про системні практики, які можуть свідчити про неналежну редакційну політику.

До таких порушень належать:

• фіктивне або формальне рецензування;
• маніпуляції з датами подання чи прийняття статей;
• публікація матеріалів низької наукової якості;
• ігнорування задекларованих редакційних політик.

Якщо такі порушення мають системний характер (наприклад, повторюються кілька разів), вони можуть бути підставою для втрати фахового статусу навіть у випадку, коли журнал демонструє хороші наукометричні показники.

У підсумку нові обмеження змінюють саму логіку існування фахових журналів: від внутрішніх інституційних видань система поступово переходить до відкритої та конкурентної моделі наукової публікації.

Що буде далі: сценарії на 2026–2029 роки

Запровадження нового порядку формування Переліку фахових видань запускає процес структурної перебудови всієї системи академічних публікацій. Оскільки новий відбір відбувається раз на три роки, результати першого циклу у 2026 році фактично визначать стан ринку фахових журналів на весь період до 2029 року.

Ключове питання полягає в тому, скільки журналів зможуть адаптуватися до нових вимог. Саме від цього залежатиме доступність публікацій для науковців, строки редакційних процесів і загальна стабільність системи.

Можливий розвиток подій умовно можна описати трьома сценаріями.

Через трирічний цикл відбору будь-які структурні зміни у 2026 році будуть відчуватися протягом кількох наступних років, оскільки система не зможе швидко компенсувати втрату журналів новими виданнями.

У практичному вимірі це означає, що період 2026–2029 років стане етапом адаптації для всієї наукової спільноти. Редакції будуть змушені перебудовувати редакційні політики та розширювати міжнародну співпрацю, а науковцям доведеться більш стратегічно планувати публікаційну активність, враховуючи нові обмеження та конкуренцію за публікаційні можливості.

Чек-лист науковця: як підготуватися до нових правил публікацій

У нових умовах публікаційна діяльність потребує більш стратегічного підходу, ніж раніше. Обмежена кількість фахових журналів, рейтинговий принцип відбору та можливе збільшення строків рецензування означають, що публікації потрібно планувати заздалегідь.

Щоб зменшити ризики у період 2026–2029 років, варто використовувати простий чек-лист підготовки до нових правил.

✔ Плануйте публікації завчасно

Не відкладайте підготовку статей на останній момент. Через зростання конкуренції строки між поданням рукопису та публікацією можуть суттєво збільшитися.
Оптимально закладати часовий резерв 8–12 місяців до дедлайну (захисту, звітності, атестації).

✔ Аналізуйте стійкість журналу

Обираючи журнал, орієнтуйтеся не лише на його поточний фаховий статус, а й на ймовірність того, що він збереже його після нового відбору. Звертайте увагу на склад редакційної колегії; міжнародну присутність авторів; регулярність випусків; прозорість рецензування.

✔ Диверсифікуйте публікаційну стратегію

Не варто покладатися лише на один тип журналів. Більш стійкою є модель, коли публікації розподіляються між різними майданчиками:

• фахові журнали категорії «Б»;
• міжнародні журнали Scopus;
• видання, що індексуються у Web of Science.

Такий підхід зменшує залежність від одного журналу або однієї системи.

✔ Плануйте бюджет на публікації

У нових умовах можливе поступове зростання вартості публікацій. До витрат можуть входити publication fee (APC); мовна редактура; переклад статті англійською; технічна підготовка рукопису. Тому варто заздалегідь передбачити фінансовий резерв, особливо якщо плануються міжнародні публікації.

✔ Слідкуйте за роз’ясненнями МОН

Оскільки нова система лише запускається, у перші роки можуть з’являтися додаткові роз’яснення або уточнення щодо її застосування. Регулярно перевіряйте офіційні повідомлення МОН та рекомендації профільних установ.

У новій моделі головною перевагою стає не швидкість, а стратегічне планування публікаційної активності. Науковці, які починають готувати статті завчасно та працюють з кількома публікаційними майданчиками, значно легше адаптуються до нових правил.

Реформа фахових видань у 2026 році змінює не лише перелік вимог до журналів, а й саму логіку функціонування системи наукових публікацій. Запровадження рейтингового принципу відбору, бальної моделі оцінювання та жорсткіших вимог до редакційних процесів означає перехід від формального підтвердження статусу до конкурентної моделі академічної публікації.

Для науковців це означає зміну підходу до публікаційної діяльності. Публікація статті більше не є технічною процедурою, яку можна виконати в останній момент. Вона стає стратегічним елементом наукової кар’єри, який потребує завчасного планування.

У нових умовах ключовим ресурсом стають не лише фінанси, а й час. Збільшення конкуренції між авторами, можливе скорочення кількості журналів і довші редакційні процеси роблять попереднє планування критично важливим.

Найкращі шанси адаптуватися до нових правил матимуть ті науковці, які почнуть планувати публікації заздалегідь, диверсифікувати публікаційні майданчики та орієнтуватися на довгострокову наукову стратегію.

У підсумку успіх реформи залежатиме не лише від нормативних змін, а й від того, наскільки швидко наукова спільнота адаптується до нових правил гри.

FAQ: короткі відповіді на поширені питання

• Чи можна захистити PhD без статей у виданнях категорії «Б»?
  У більшості випадків — ні. Чинні вимоги передбачають наявність публікацій у фахових виданнях. Винятки можливі лише у випадках, коли спеціалізована рада зараховує міжнародні публікації як альтернативу.

• Чи зараховуються публікації у Scopus або Web of Science як альтернатива?
  Так, у багатьох випадках зараховуються і навіть мають вищу наукову вагу. Але остаточні вимоги визначає спеціалізована вчена рада у межах конкретної спеціальності.

• Що буде, якщо я опублікував статтю у журналі категорії «Б», а він втратив статус у 2026 році?
  Зазвичай зараховується статус журналу на момент публікації. Якщо на дату виходу статті журнал був у Переліку фахових видань, така публікація вважається фаховою.

• Чи можуть вимоги МОН ще змінитися?
  Можливі уточнення та роз’яснення, але базова модель (рейтинговий відбір, бальна система, цикл 3 роки) уже закладена і навряд чи зміниться найближчим часом.

• Що тепер важливіше: кількість чи якість публікацій?
  Якість. Нова система орієнтується на наукометричні показники, цитованість та рівень журналу, а не лише на кількість статей.

• Чи може журнал підняти ціну публікації посеред року через реформу? Юридично — так. Оскільки попит на стабільні журнали категорії ‘Б’ зростатиме, редакції можуть переглядати вартість APC для покриття витрат на міжнародне рецензування та DOI.