Підготовка до захисту дисертації: практичні поради та рекомендації

75
Время чтения: 6 минуты

Зміст

Захист кандидатської дисертації – важливий етап у житті кожної людини, яка вирішила пов’язати своє життя з наукою або викладацькою діяльністю. Без кандидатської розраховувати на просування кар’єрними сходами не варто, вона є свого роду перепусткою до наукової спільноти. Щоб гідно представити результати своїх наукових пошуків і отримати науковий ступінь доктора філософії (точна назва може змінюватися залежно від спеціалізації) людині доведеться пройти довгий шлях.

Це і навчання в аспірантурі (закриття сесій), і участь у різноманітних конференціях, і підготовка наукових статей для публікації в журналах категорії “Б”, а також у журналах, що індексуються базами Скопус і WOS. Кожен із них має свої нюанси, але в рамках цієї статті ми розглянемо підготовку до захисту дисертації. Цей етап досить складний і об’ємний, і він містить у собі безліч різних аспектів. Та й його важливістю нехтувати не варто, адже від якості його “проходження” багато в чому залежить кінцевий результат.

 

Основними етапами підготовки до захисту дисертації є:

  1. Підготовка матеріалів для передзахисту. Він включає в себе аналіз тексту підготовленої роботи та його редагування, оформлення презентації та доповіді для виступу перед спеціалізованою радою, підготовку додаткових матеріалів для ілюстрації дослідження (розроблені макети, анкети, роздаткові буклети тощо);
  2. Проведення “фінальної” перевірки науковим керівником. Для тих, кому пощастило з науковим керівником, цей етап нічим не примітний, адже правильно, коли взаємодія між доктором наук здійснюється регулярно і кожен підготовлений підрозділ роботи затверджується згідно з графіком. Іншим же важливо отримати схвалення керівника (можливо, будуть спочатку надані рекомендації, відповідно до яких треба буде внести правки в роботу);
  3. Репетиція передзахисту. Передзахист передбачає, що доповідь разом із презентацією буде озвучуватися перед співробітниками кафедри, на якій пише роботу аспірант (тут діють ті самі “правила” моральної підготовки, що й у підготовці самого захисту – про це далі);
  4. Передзахист. Виступ перед кафедрою потрібен для того, щоб роботу “розібрали по шматочках”, і насправді, як показує практика, що складнішим буде захист, то легше буде аспіранту потім. Адже критика, яскрава дискусія дозволять йому бути готовим до різних питань на захисті ще більше;
  5. Підготовка до захисту дисертації (узгодження часу і дати захисту з опонентами тощо, виправлення всіх недоліків тощо).

 

Підготовка матеріалів для передзахисту

Редагування тексту дисертації, аналіз розділів на їхню відповідність заявленій темі дослідження, збір документів – усе це вимагає багато часу, сил і цей процес має багато нюансів. Адже просто підготувати текст роботи і прийти з нею до керівника, а після – узгодити дату захисту – точно не вийде. Щоб усе пройшло “без сучка і задирки” необхідно:

  • уважно перечитати текст роботи і проаналізувати його на предмет відповідності темі, наявності пунктуаційних і граматичних помилок тощо. Дурні помилки тут точно не припустимі і “сирий” текст демонструвати оточуючим точно не можна, адже на кону – репутація;
  • оформити роботу відповідно до всіх ДСТУ;
  • підготувати презентацію, доповідь і роздаткові матеріали;
  • зібрати весь пакет документів (фото, копії всіх конференцій і наукових статей, інформацію про майбутніх опонентів тощо). Уточнити перелік документів можна у відділі аспірантури.

Вимоги до допуску до захисту дисертації змінюються доволі часто і тому слід періодично відстежувати їх. Особливу увагу слід приділити статтям категорії “А” – планується визначити обов’язкову їхню наявність до виходу на захист (а процес їхнього написання та публікації – це додаткові місяців 5-7).

Проведення самоперевірки та перевірки з боку наукового керівника

Дисертаційне дослідження – серйозна робота, до якої висувається величезна кількість вимог, серед яких: висока унікальність, відсутність плагіату, практична цінність, теоретична значущість і не тільки. У рамках розглянутого питання нас цікавить дотримання структури і логіки. Практична частина має доповнювати теорію, кожен із підрозділів – послідовно вирішувати завдання, визначене у вступі роботи для досягнення поставленої мети. Перед тим, як віддавати роботу на перевірку, аспірант має все уважно вичитати сам.

Після – перевіряє науковий керівник. Він уже більш детально відстежує аргументацію, дотримання стилістики тощо. Після того, як його рекомендації будуть враховані, і робота буде приведена в належний вигляд, її вже можна буде презентувати кафедрі. На цьому етапі вже варто залагодити питання з перевіркою роботи на плагіат – є безплатні перевірки, які робить ЗВО, є можливість оплатити послугу й отримати довідку за прискореною процедурою.

Якщо в роботі буде виявлено плагіат, то дату передзахисту (якщо вона була призначена попередньо) треба буде змістити – озвучувати перед кафедрою такі “нюанси” точно не варто, а обійти це все стороною не вийде теж.

Репетиція передзахисту

Виступ перед майбутніми колегами з кафедри насправді мало чим відрізняється від виступу перед комісією на захисті диплома. Хіба що тут тема складніша і від аспіранта очікують цікавіших ідей, рішень і більшої аргументації. Щоб добре виступити і не розгубитися, слід:

  • підготувати текст доповіді. Сподіватися на те, що вийде виступити без нього – не варто. Хоч би як добре людина орієнтувалася в темі свого дослідження, по ходу визначати найважливіші моменти, виділяти найважливіше і правильно розставляти акценти в неї навряд чи вийде;
  • репетирувати читати доповідь удома перед друзями, сім’єю або навіть дзеркалом. Це допоможе, по-перше, поставити гарну промову, а по-друге, точно розуміти, що відведеного часу вистачить на її прочитання;
  • під час репетиції використовувати презентацію, а не покладатися на те, що в день передзахисту з нею вийде і так розібратися. Непогано було б спробувати запустити її на різних пристроях, щоб зрозуміти, що точно нічого не “злітає” тощо.

На своєму варіанті роздрукованої доповіді можна по тексту поставити якісь позначення по тексту (наприклад, зірочки), які сигналізуватимуть про необхідність переходу до наступного слайда. Іноді можна перенервувати і забути про те, що час перейти до наступного слайда, картинки тощо, і тому судомно думати, що робити далі, скільки разів натиснути на пульт тощо.

Підготовка до запитань і критики

На жаль, а може й на щастя ситуацій, коли всі співробітники кафедри перебувають у захваті від роботи, ні в кого немає запитань, усе чітко, зрозуміло, логічно і не викликає сумнівів, просто не буває. Наука – це завжди дискусії, запитання, сумніви, суперечки тощо. Тому варто бути готовими до того, що в процесі виникатимуть запитання різного характеру і на адресу доповіді може прозвучати критика. Хвилюватися не варто, та й насправді це не так страшно. Розглянемо деякі особливості цього “процесу”:

  • запитання будуть і, найімовірніше, їх буде багато. Але тут не все так складно, як може здатися на перший погляд. Більшість із них можна навіть передбачити – у процесі написання роботи аспірант напевно зіткнеться з якимись дискусійними моментами, різними позиціями вчених тощо. Зазвичай вони і будуть каменем спотикання на передзахисті. Треба вміти відстоювати свою точку зору, наводити чіткі її обґрунтування, але при цьому шанобливо ставитися до позиції колег. Краще одразу продумати для себе, чому та чи інша позиція, на вашу думку, є неприйнятною тощо;
  • згадати красиві мовні звороти, які допоможуть красиво викладати свої думки. Тут важливо продумати варіанти відповіді на критику, особливості відповіді на запитання, висловлення подяки всім “причетним”.

 

Психологічна підготовка

Аспірантура – етап, який “підходить” не для всіх. Людина, яка після закінчення вишу вирішує йти далі, має розуміти, що це не просто написання наукових робіт, колосальна праця, яка потребує часу, посидючості та глибоких знань, це ще й те, що доставляє чимало стресу. Хоч би як людині не подобалася її робота – тривожність супроводжуватиме її завжди. Адже в науці немає майже нічого однозначного і постійно доводиться стикатися з тим, що хтось критикує твою позицію, десь є сумніви щодо її правильності тощо. Виставляти себе постійно на “оцінку” наукової спільноти не так просто з моральної точки зору. Однак – це всього лише випробування на шляху до мети, і ті, хто справді прагне домогтися визнання і користуватися повагою серед колег, отримують усе. Необхідно лише:

  • навчитися керувати стресом і тривожністю. Що більше ви знатимете про свою тему дослідження, то меншим є ризик “підловити” вас на чомусь, відповідно рівень стресу під час дискусій буде меншим;
  • розвивати навички впевненого й аргументованого виступу. Красиво поставлена промова, відсутність аркуша перед очима і остраху “відірвати” погляд від нього вселяють упевненість слухачам і викликають інтерес до викладеного матеріалу. Людина, яка має впевнений вигляд, викликає більше довіри і менше критики.

Усе, про що йшлося вище, важливе не тільки для передзахисту (малого захисту, що відбувається на рівні кафедри), а й для самого захисту (захист – це коли аспірант виступає перед спеціалізованою радою). Однак, тут важливо ще не забути про адміністративні питання, а саме:

  • узгодження дати, яка буде комфортна і опонентам, і рецензентам, і науковому керівнику. Якщо рецензенти працюють, як правило, у тому ж ЗВО, то опоненти можуть бути людьми з іншого міста, тож до них слід проявити особливу увагу;
  • розсилці роботи для ознайомлення всім, кому вона “належить”;
  • своєчасне отримання рецензій та відгуків, тощо. Документи слід збирати заздалегідь, адже їх справді дуже багато.

Дисертація – це найважливіше завдання, яке стоїть перед аспірантом. Однак воно далеко не єдине. Адже є ще статті, конференції, саме навчання. Встигнути все досить складно, з цієї причини гарною ідеєю буде замовити дисертацію в компанії “Аспірантура”. Компанія гарантує високу якість надання послуг, її автори відрізняються пунктуальністю, а ціни на послуги відрізняються демократичністю. Співпраця з нею точно не стане приводом для розладу і причиною розчарувань.

 

  • Скільки часу триває передзахист?

Усе залежить від того, яку реакцію викличе робота серед співробітників кафедри (а кафедри теж бувають різні – у середньому від 5 осіб і до 30), наскільки дискусійною є обрана тема дослідження тощо. Зазвичай передзахист триває довше за сам захист і слід орієнтуватися на 2-3 години часу.

 

  • Мінімальний показник плагіату є причиною для недопуску роботи до захисту?

Так, академічна доброчесність сьогодні є дуже важливим моментом і тому роботи з плагіатом повертаються на доопрацювання. Однак, тут немає нічого страшного – необхідно лише проставити посилання на першоджерело.

Залишились питання?

    Поле позначене як * - обов'язкове для заповнення.

    Залиште ваш відгук

    77 + 8 =