Зміст
Для непосвячених осіб система наукових звань стає зрозумілою не з першого разу. У нас слово доцент стійко асоціюється з роллю великого Леонова у фільмі «Джентльмени удачі». В реальності все виглядає інакше. Посада і звання доцента дістаються досить непросто. Є чіткий перелік критеріїв, умов і вимог, які не можна назвати простими.
Поняття та характеристика доцентів
Термін введений в оборот півтора століття тому і стійко закріпився в науковому співтоваристві. Однак він зрозумілий далеко не всім. У західній і американській системі освіти такої категорії немає. Це «ексклюзив» нашого регіону.
Дефініція «доцент» має два значення:
- Співробітник НДІ або вищого навчального закладу, який займається науково-педагогічною діяльністю та має однойменне звання.
- Викладач у Вузі, який має посаду доцента.
Незважаючи на відмінності статусу, загальною характеристикою є педагогічна діяльність і певні досягнення у науково-дослідній сфері. Прийнято розділяти наукових співробітників кафедри і спеціальності.
Отримання посади доцента
Доцент посада – цілком досяжна категорія. Статус кандидата наук не обов’язковий, але є суттєвим бонусом. Не можуть стати доцентами особи, у яких немає диплому спеціаліста або магістра, а також претенденти без стажу роботи мінімум 3 роки. Причому ця робота повинна бути безпосередньо пов’язана з педагогічним або науково-дослідним профілем.
Претендент проходить оцінку на відповідність принципу академічної доброчесності. Це обумовлено його майбутнім спектром функцій і повноважень. Посада доцента зобов’язує до наступного:
- вести роботу по підготовці аспірантів, виступати в ролі наукового керівника;
- проводити наукові дослідження;
- готувати і читати лекції, відповідні рівню доцента;
- брати участь у наукових роботах кафедри і наукового життя спільноти;
- розробляти спеціальну літературу, навчальні посібники методичні рекомендації (одноосібно і у співавторстві);
- здійснювати адміністративну та організаційну діяльність.
Враховуючи широкий спектр повноважень, Вчена рада при розгляді заявки оцінює претендента, у тому числі, за критерієм відповідності особистісних і професійних якостей майбутніх обов’язків.
На сьогоднішній день активно набирає обертів така категорія, як приват-доценти. Вони фактично виконують функцію професорів, але ще не мають відповідного статусу.
Присвоєння звання доцента
На відміну від так званих «холодних» доцентів на посаді, яким не обов’язково мати вчений ступінь, у цьому випадку така умова є обов’язковою. У числі інших вимог:
- підтвердження вищої освіти;
- дворічний і безперервний стаж роботи керівником, наприклад, завідувачем кафедри;
- виконання трудової функції педагога на чверть ставки, незалежно від формату освіти;
- викладання у вищому навчальному закладі протягом 5 років;
- педагогічна посада за науковою спеціальністю 3 роки і більше;
- 3 публікації наукових праць і 2 посібників за останні 3 роки. У сукупності їх повинно бути не менше двох десятків (виняток – якщо наукові праці містять секретну інформацію);
- виконання функцій лектора;
- укладення трудового договору з юридичною особою, яка висуває претендента на отримання звання.
Спортсменам, артистам та іншим представникам творчих спеціальностей додатково потрібно підтвердити звання, статус чемпіона або лауреата престижних фестивалів, змагань та інших заходів. Прийом може проводитися на умовах конкурсного відбору або без конкурсу з частотою один раз в 5 років і менше. Виключним органом, який має право присвоювати відповідне звання, є ВАК.
Регламентуючим документом є наказ. Він виноситься комісією в термін 6 місяців, який може бути продовжений до 9 місяців. Секретар приймає пакет документів і формує атестаційну справу. Протягом 2 тижнів вона передається комісії. Перелік документів:
- лист по службовій формі;
- копії наявних дипломів;
- реєстраційна картка та довідка;
- витяг з протоколу засідання кафедри;
- відомості про співробітника організації;
- копії сторінок трудової книжки з підтвердженням стажу;
- відомості, що підтверджують підготовку учнів при виконанні функцій наукового керівника;
- перелік навчальних видань і наукових праць автора, згрупованих у форму 16;
- витяг з наказу;
- опис.
У зазначеному переліку приймаються не всі публікації, а тільки ті наукові праці, які пройшли тиражування, мають вихідні дані, пройшли редактуру. Наприклад, статті, опубліковані в газетах, не можуть включатися в перелік.
На сьогоднішній день загальна кількість доцентів в Україні наближена до позначки 50 тисяч осіб.
Відмінності доцентів, професорів і старших викладачів
Склад наукових співробітників має свою диференціацію. Ієрархічна драбина формується за такими ступенями: старший викладач, доцент, професор. Частина функцій у них ідентична або багато в чому схожа. У міру сходження обсяг і складність завдань збільшується. Головна відмінність старших викладачів – необов’язковість ступеня кандидата наук. У званні професора або доцента цієї умови не уникнути. Всі три категорії фахівців здійснюють дослідницьку діяльність, беруть участь у підготовці аспірантів, пишуть і розміщують публікації, створюють навчальні посібники.
Професура несе відповідальність за підтримання потрібного кваліфікаційного рівня своїх співробітників. На професорів покладається загальне керівництво і організація процесу. Це позначається на розмірі посадового окладу, перспективи та авторитетності.
У компанії «Аспірантура» можна отримати вичерпну консультацію та практичну допомогу в питаннях отримання звання і посади доцента, включаючи виконання дисертації на замовлення та всіх видів наукових робіт.
Залишились питання?
Залиште ваш відгук 
