Структура висновку дисертації

Дисертація – масштабна дослідницька праця. Всі її найважливіші аспекти відбиваються у висновку. Якщо вступ – візитна картка, за якою «зустрічають» претендента, то висновок виконує умовну функцію резюме, за яким «проводжають» автора і без п’яти хвилин володаря наукового ступеня.

Враховуючи важливість, саме цей фрагмент дисертації найчастіше викликає складності. Можна бездоганно написати теоретичний і практичний розділ, але помилки заключення часто нівелюють значення праці багатьох років. Щоб уникнути такого сценарію, важливо відповідально і скрупульозно ставитися до всіх деталей. Ось деякі з них.

Структура заключення в дисертації

Незважаючи на різноманіття тем, напрямків, сфер і специфіки дисертацій, висновки кожної з них мають схожість. Це чотирьохкомпонентна структура.

У висновку робиться акцент на всіх пунктах, які містить вступ, – мета, завдання, методологія, актуальність, ступінь опрацьованості питання. Обов’язково підтверджується або спростовується гіпотеза (або кілька). Робляться висновки і, що найголовніше, – відображається індивідуальна авторська позиція.

Умовно кажучи, можна для орієнтиру і шаблону брати вступ, і давати відповідь на кожен його пункт. Тільки вже використовувати наступні слова:

• доведено;
• проаналізовано;
• досліджено;
• вивчено;
• апробовано;
• розглянуто;
• проведено порівняння тощо.

Структура висновку безпосередньо пов’язана зі структурою самого дослідження. Чим більше в останньому розділів і підрозділів, тим більше підпунктів буде в описі підсумків. Як правило, кожний структурний елемент наукової праці присвячується певній задачі. Отже, кількість завдань визначає наповнення теоретичної і практичної частини.

Таким чином, висновок пишеться за певним умовним шаблоном. По-перше, це полегшує автору завдання і допомагає зібрати думки докупи. По-друге, дозволяє не втратити головне і надати тексту логічність. По-третє, структура впорядковує, спрощує сприйняття і допомагає проставити потрібні акценти.

Стиль викладу висновків дисертації

Безумовно, переважаючий стиль в дисертації науковий. Це має простежуватися в кожному реченні, розділі, темі. При цьому вимоги зобов’язують шукачів висловлювати власну позицію, демонструвати своє авторство, викладати суб’єктивні переконання і думки.

Науковий стиль дуже сухий для відображення особистісних аспектів. Тому у висновку дисертації доречно використовувати науково-публіцистичний стиль, і переходити моментами на суто публіцистичний стиль. Чому? Так проявляються авторські судження і позиція, дисертація перестає бути «сухою» і «безликою». Елементи публіцистичного стилю допомагають надати дослідженням «обличчя його автора».

Як це досягається? Інструментів і правил безліч. Ось деякі з них:

• уникайте сухих формулювань і копіювання фактів;
• використовуйте фрази, такі як «підводячи підсумки дослідження, ми…», «на підставі проведеного дослідження підіб’ємо наступні підсумки…», «вважаємо за доцільне відмітити…», « у висновку представляється важливим акцентувати увагу…» тощо.

Майте на увазі! Висновок дисертації повинен охоплювати весь зміст дослідження, а не присвячуватися тільки його окремим фрагментам. Це стосується і теоретичної, і практичної частини. Можна робити сильні і слабкі акценти на тезах, але не можна ігнорувати частини дисертації.

Вимоги ВАК до висновку кандидатської та докторської дисертації

Специфікою написання висновку дисертації є відсутність чіткої регламентації щодо її змісту з боку вищої атестаційної комісії. Однак це зовсім не означає повну анархію і можливість писати твори на загальну тему. Є універсальні вимоги, які застосовуються до будь-якого фрагменту:

• унікальність;
• грамотність;
• лаконічність;
• відповідність наукового стилю;
• аргументованість;
• структурність;
• корисність.

Обов’язковою умовою є відображення особистого внеску здобувача у конкретну область науки і опис, як отримані результати можуть застосовуватися в практичній діяльності, підсилювати теорію, братися в основу нових розробок. Тобто у висновку обов’язково позначається, чому результати важливі і що саме привніс автор.

Серед інших пунктів змісту висновків:

• приведення характеристики апробації;
• позначення власних рекомендацій;
• чіткий опис експертиз, які проведені;
• виклад отриманих технічних рішень;
• обґрунтування практичної значимості і наукової новизни;
• вказівку, чи була досягнута головна мета, і чи виконані всі завдання (якщо ні, в якій частині виконані);
• висновок про підтвердження або спростування зазначеної у вступі гіпотези.

Висновок також містить так звані «висновки у висновках». Це підведення підсумків всього дослідження, яке включає суть, значення, досягнення і результат.

Висновки у висновку не повинні являти собою скопійовані фрагменти проміжних висновків по кожному розділу. Незважаючи на смислову ідентичність, важливий унікальний виклад. Інакше дисертація буде викликати відчуття дежавю.

Поширені помилки при написанні заключення

Незважаючи на безліч літератури по темі, здобувачі часто здійснюють одну й ту ж помилку – пишуть висновок, що не пов’язаний з дослідженням або має опосередкований зв’язок. Чому так відбувається? Є розуміння значущості заключення в дослідженні, але немає бажання докладати достатні зусилля.

У цьому зв’язку важливо звертати увагу на такі аспекти:

1. Не можна ґрунтуватися в заключенні тільки на окремі фрагменти, розділи, підрозділи основної частини дисертації. У підсумковій частині потрібно охоплення всього дослідження.
2. Не можна копіювати висновки і вставляти їх в незмінному вигляді в кінці.
3. Не можна формувати сухий текст без додання йому елементу авторства.
4. Не можна вживати складні словесні конструкції, обтяжувати матеріал надмірною кількістю спеціальних термінів.
5. Не можна лити воду. Незалежно від обсягу висновок повинне бути ємним, достовірним, лаконічним.
6. Не можна вказувати у підсумковій частині дані або факти, яких не було в самій дисертації.
7. Не можна викладати суб’єктивні думки без фактичного їх підкріплення. Тобто авторський погляд важливий і потрібний, але він не повинен нагадувати «маячню божевільного».

Як це не дивно, але в числі найпоширеніших промахів – граматичні, орфографічні, пунктуаційні помилки. Це найчастіше не впливає на зміст, однак істотно псує враження і відбиває бажання заглиблюватися в суть. Рішення – якісне вичитування тексту на предмет елементарних помилок або звернення до послуг коректора.

Ще одним істотним промахом є недостатня унікальність. Причин може бути кілька. Крім стандартного плагіату і бажання видати чужі напрацювання за свої, іншими передумовами недостатнього відсотка унікальності може стати:

• неповнота перевірки, коли використовувалось один-два алгоритми, але за іншими, в тому числі ключовими програмами з платними версіями відсоток показує нижче;
• перенасичення спеціальною термінологією, посиланнями на нормативно-правові акти та витягами з документів. Все це апріорі виключає унікальність, тому важливо скоротити використання такого тексту до необхідного мінімуму і по можливості замінити на синоніми, схожі за змістом формулювання тощо.

Важливо відзначити таку помилку, як відсутність авторської позиції. Здобувачі часто ігнорують вимогу викладати власну оцінку, обмежуючись лише сухим перерахуванням головних тез.

Разом з тим у висновку на захисті оцінюється саме світогляд, обізнаність, професійна зрілість автора, його наукова позиція і суб’єктивна оцінка гостроти, ступеня вивченості, актуальності питання. Причиною помилок і неточностей стає відсутність досвіду і елементарна втома. М’яко кажучи, дисертації пишуться не за тиждень чи місяць. Та й доводиться цим займатися раз-два в житті. Однак альтернатива є завжди.

У компанії «Аспірантура» виконують на замовлення кандидатські і докторські дисертації, їх окремі фрагменти, а також надають широкий спектр додаткових послуг. Ми знаємо, як позбавити вас від помилок і привести до успішного захисту.