Зміст
Жодна наукова стаття не є результатом своїх досліджень на всі 100%. У будь-якому випадку для підготовки гарного тексту роботи доводиться і потрібно використовувати наукові праці (статті, монографії, дисертації, тези конференцію) інших авторів. Найголовніше, в процесі написання роботи не забувати про те, що слід відокремлювати власні ідеї та думки від чужих. Ігнорування вимог академічної доброчесності у роботі має довгострокові несприятливі наслідки такого горе-автора.
Найменша неприємність, яка може бути у разі виявлення плагіату – робота буде просто відхилена редакцією та автору буде вказано на необхідність процитувати використані джерела. Якщо ж плагіат буде виявлено після того, як робота побачить світ, то розміщена стаття може бути відкликана редакцією, про що свідчить відповідна позначка на сайті журналу. І добре ще, якщо ця стаття публікується викладачем просто для відповідності ліцензійним вимогам до здійснення освітньої діяльності, а якщо така ситуація трапляється напередодні захисту дисертації?
Якщо порушення будуть серйозні, то редакція може відмовити автору у співпраці та вимагати перевірки статей, опублікованих раніше, на плагіат. Так ризикувати своєю репутацією точно не варто. Чутки в науковій спільноті розходяться дуже швидко.
Як уникнути плагіату під час написання наукової праці?
Найчесніший і очевидніший спосіб – цитування. Воно може бути:
- Прямим. Під прямим цитуванням слід розуміти відтворення чужого тексту слово у слово. Найчастіше цитата береться у лапки із зазначенням автора та джерела. Оформлено це може бути так: «На думку (автор) термін (*) може бути визначений як «…». Стиль оформлення цитат у різних журналах може відрізнятись, тому перед відправкою матеріалів до редакції краще уважно вивчити інформаційний лист. А ще краще зробити це на самому початку, щоб не витрачати потім час на «підганяння» тексту до вимог.
- Непрямим. Цей вид цитування передбачає запозичення чужих слів, ідей і думок та виклад їх своїми словами. Тут на вченого і може чатувати небезпека, оскільки плагіатом визнається не стільки повторення чужих слів, скільки запозичення чужих думок та ідей. Щоб уникнути ненавмисного плагіату, слід уважно вивчати літературу, приділяючи увагу деталям; вести власні бібліографічні списки тощо.
Якщо цитата не буде оформлена належним чином, це буде визнано плагіатом. Ви вже знаєте наслідки цього. Сьогодні існує багато способів обману сервісів перевірки на плагіат, але чи варто взагалі цікавитись таким? Наука – це про наукову новизну, відкриття, чесність та високі цілі, хіба не так? Який сенс у тому, щоб переписувати чужі слова та думки? Наукова стаття передбачає проведення дослідження та формулювання пропозицій щодо впровадження нової методики, розкриття сутності того чи іншого поняття, внесення змін до законодавства тощо (залежно від сфери дослідження цілі можуть відрізнятися).
До того ж, боти, які перевіряють текст, також не стоять на місці і вдосконалюються. Кілька років тому вони могли “не помітити” слова з друкарськими помилками, не розпізнавали приховані символи (мікроскопічні літери в тексті або літери, написані білим шрифтом), нормально реагували на перестановку слів і т.д., сьогодні вони вловлюють навіть зміст тексту. Тому сподіватися, що робота “пройде” не варто. Але навіть якщо робота обдурити вийде, то досвідчені вчені напевно відзначать те, що десь вони вже бачили той чи інший шмат тексту, і точно не будуть про вас хорошої думки.
Плагіат та порушення авторських прав: а в чому різниця?
Щоб об’єкти авторського права могли на законних підставах використовуватись у роботах, необхідно або отримати письмовий дозвіл власника такого об’єкту, або внести плату за використання такого об’єкту. Багато авторів розміщують свої статті в журналах, доступних тільки за підпискою або надають текст роботи тільки після оплати.
Щоб наука приносила дохід і текст потрапляв до рук зацікавлених осіб, варто дуже уважно прописувати ключі. Саме за ними стаття ранжуватиметься.
Оплата здійснюється у грошовому еквіваленті, також платою може бути цитування (активність цитування є важливим наукометричним показником). Порушенням авторського права може також визнаватись необґрунтовано об’ємне цитування чужих думок. Стаття – це все ж таки наукова праця, яка потребує посидючості і передбачає пророблення великого обсягу роботи. Вона повинна мати наукову цінність та бути унікальною.
Редакції журналів самостійно встановлюють поріг унікальності тексту. Зазвичай вона становить 70-80%. Журнали, які індексуються Скопус або Web of Science, встановлюють вимоги до унікальності від 95% і вище.
Але як зробити так, щоб і робота була хорошою, і авторське право чужої людини в ній не порушити? Є 2 шляхи: можна переказати текст своїми словами (головне, щоб посилання все одно було при цьому) або ж пропустити частину прямої цитати і замість неї поставити три крапки за типом: «(текст)…(текст)».
Що таке бази даних та як використовувати дані законно?
Хоча з кожним роком вченому стають доступними дедалі більше методів дослідження, робити відкриття не стає легше. Складно вигадати щось нове і зробити якесь відкриття, коли тема була вже вивчена вздовж і впоперек неодноразово. У той же час, чи є сенс проводити дослідження паралельно з іншими вченими чи робити відкриття там, де вони вже є? Звичайно ж ні, набагато раціональніше буде використовувати результати відкриттів та досягнень інших вчених та «рухати» науку вперед. Результати досліджень накопичуються в спеціальних базах і по суті є вже загальнодоступними фактами. Їх використання з одного боку можливе без будь-яких докорів совісті, адже факт є факт і про яке авторське право може йтися, з іншого – спеціальні бази структурують матеріал, створюють зручну навігацію тощо. Саме тому їхнє творче рішення захищено законом.
Існує кілька видів ліцензій на управління базами даних, тому перш ніж запозичувати будь-які дані, переконайтеся, що ви маєте на це право. Як правило, така інформація є на сайті у розділі “Політика конфіденційності”, “Умови користування” та ін. (все залежить від реалізації конкретного інституту)
А як запозичувати графічні елементи?
Наукова стаття часто вимагає використання графічних елементів у вигляді малюнків, всіляких схем, таблиць тощо. Такі об’єкти також захищені авторським правом та використовувати їх у своїй роботі треба з обережністю. Щоб не “потрапити в історію”, необхідно:
- узгодити використання таких елементів із автором;
- використовуючи не текстовий елемент необхідно обов’язково оформити посилання на джерело за всіма правилами;
- висловити подяку авторові за дозвіл на використання нетекстових матеріалів у своїй роботі. Якщо запозичення складатиме занадто великий пласт роботи, то можливо варто провести дослідження та запропонувати співавторство вченому, чиї роботи відрізняються науковою привабливістю для вас.
Написання наукової статті – нелегка праця, але викладачам ВНЗ, а також людям, які хочуть здобути науковий ступінь від цього нікуди не подітися. Їм доводиться розбиратися у всіх нюансах та тонкощах написання роботи, підбору матеріалу, пошуку журналу тощо. У середньому на підготовку статті для розміщення в журналі категорії “Б” потрібно близько 3-4 тижнів, для підготовки статті до Скопуса цифри будуть такі самі, але тільки в місяцях. Якщо розбиратися в деталях немає часу чи бажання, залишайте заявку на нашому сайті. Ми підготуємо якісний матеріал, який легко пройде навіть найжорсткішу перевірку на плагіат. Ми цінуємо свою репутацію та репутацію наших замовників, тому “не граємо з вогнем”.
Автори нашої компанії з легкістю підготують матеріал з юриспруденції, журналістики, інформатики, педагогіки, психології, банківської справи, культурології, логістики та інших спеціальностей. Крім широкого спектру послуг (публікації ВАК, публікації Скопус та WOS) та високої якості робіт ми також можемо похвалитися приємними цінами на послуги та пунктуальністю авторського колективу.
- Чи можна перевірити роботу на плагіат самостійно перед поданням до журналу?
Звичайно, є безліч сервісів, у тому числі безкоштовних, на яких можна перевірити текст роботи. Це дозволить вчасно виявити проблеми, якщо такі є та виправити їх.
- Чому не можна захоплюватись цитатами?
Наукова праця – це компіляція думок різних учених. Якщо закинути в роботу багато цитат, то від автора нічого не залишиться, і вся його робота зводиться по суті, в кращому випадку, до систематизації матеріалу.
- Скільки джерел слід використати у статті?
Немає конкретної цифри, але для статті рекомендується використовувати близько 5-10 джерел, для Скопуса – до 15 (більше половини мають бути зарубіжні).
Залишились питання?
Залиште ваш відгук 
