Менторство в аспірантурі: як знайти та співпрацювати з науковим керівником

У тих людей, які хочуть розвиватися у науці чи освітній сфері, просто немає вибору – хочеш чи ні, але доведеться витратити кілька років життя на навчання в аспірантурі та підготовку дисертації. Щоб цей етап життя пройшов якомога приємніше в плані емоцій, важливо не тільки вибрати гарний навчальний заклад і правильну для себе тему, дослідження якої приноситиме задоволення і буде дійсно цікавим, але й не припуститися помилки при виборі наукового керівника. Адже від цієї людини багато залежатиме. Науковий керівник допомагає зі складанням плану дисертації, надає допомогу у підборі літератури, “підкидає” ідеї для роздумів, допомагає опанувати методологію дослідження і не тільки (зрозуміло, якщо аспіранту пощастило, і людина дійсно сумлінно підходить до виконання покладених на неї зобов’язань). Це має бути людина, яка справді живе своєю роботою, яка готова транслювати свій досвід учню і працювати на благо людства.

Тут постає цілком логічне питання: “Як знайти наукового керівника, який стане провідником у науковому світі?”. Насправді тут є кілька варіантів розвитку подій:

• якщо ви навчаєтесь у якомусь ВНЗ і після його закінчення хочете продовжити навчання на наступному ступені, то логічно буде вибрати людину, з якою ви вже знайомі і з якою вже є налагоджений контакт. Це дозволить скоротити час на те, щоб встановити розуміння того, якій стилістиці викладу надає перевагу вчений, яких ідей він дотримується (зрозуміло, що аспірант має право на свою позицію, але все ж простіше, коли вона не йде врозріз з позицією наукового керівника) тощо. До того ж, швидше за все, ідея вступу народилася “не вчора” і у вас, напевно, вже є якісь напрацювання, в яких вас підтримував науковий керівник магістерської роботи або, наприклад, її рецензент;
• якщо викладачі університету, який ви закінчили, не задовольняють критерії пошуку, і ви хочете, щоб наставником була інша людина, але хто саме поки не знаєте, доведеться запитувати знайомих про людей з їхніх університетів, а також промоніторити інформацію в мережі (подивитись, які дисертації захищалися в останні роки, які статті з близької вам тематики публікувалися, оцінити стиль викладу, ідеї тощо).

Якщо не «піти за одним із перелічених вище сценаріїв», то при вступі до аспірантури науковий керівник буде призначений, грубо кажучи, рандомно.

У цій статті розглянемо такі питання, як: необхідність встановлення контакту та особливості взаємодії з науковим керівником, важливість визначення взаємних цілей та очікувань, обговорення та вирішення конфліктів, що виникають, та багато іншого, що може бути важливим на такому освітньому рівні, як аспірантура.

Як встановити контакт із майбутнім науковим керівником?

Насамперед необхідно познайомитися з людиною особисто. Як правило, співробітники університетів не надто розголошують свої дані і тому знайти контакти в мережі не вийде. Тому, якщо роботи якогось вченого зацікавили людину, то їй необхідно зв’язатися з секретарем з його місця роботи (в журналах інформація про посаду завжди відкрита, також може бути вказано посилання на ORCID) і отримати контакти або домовитися відразу про особисту зустріч.

Не варто забувати про те, що науковим керівником може бути той, хто має науковий ступінь доктора наук. Як виняток за поданням кафедри та вченої ради факультету вчена рада ВНЗ може ухвалити рішення про надання дозволу керівництва аспірантами кандидату наук (доктору філософії) з числа науково-педагогічних працівників.

Під час спілкування з потенційним науковим керівником слід бути уважними до деталей та оцінювати не лише професійні якості людини, а й те, наскільки вам комфортно взаємодіяти з нею з погляду звичайних людських якостей (пунктуальність, спокій, готовність до діалогу тощо). Адже ви повинні розуміти, що з цією людиною треба буде взаємодіяти наступні кілька років і від неї залежить те, як складеться ваше наукове майбутнє.

Якщо людина виявила зацікавленість у роботі з вами і має таку можливість (кількість аспірантів на одного керівника обмежена і тому може бути така ситуація, що вам запропонують почекати рік-два для випуску попередників), тоді слід перейти до уточнення всіх важливих деталей можливого співробітництва.

Які питання слід вирішити з майбутнім науковим керівником?

Насамперед необхідно чітко визначити очікування щодо ролі наукового керівника та аспіранта. Наставник не робитиме за вас всю роботу, але й кинути вас напризволяще він теж не повинен. Науковий керівник повинен навчити методиці проведення досліджень, розповісти про важливість участі у наукових заходах, необхідність публікацій у журналах тощо. В цілому ж зазвичай взаємини аспіранта з науковим керівником будуються на наступному:

• науковий керівник допомагає зі складання індивідуального плану аспіранта. Такий план передбачає визначення завдань, які мають бути виконані за той чи інший період тощо;
• ментор надає допомогу в підборі літератури для проведення майбутнього наукового дослідження і дає рекомендації щодо тих праць, які найбільше заслуговують на увагу на його думку,
• ментор допомагає та затверджує план дисертації на самому початку роботи. Якщо цього не зробити, є ризик відійти від теми (до речі з її формулюванням також допомагає розібратися саме він);
• у процесі навчання в аспірантурі науковий керівник контролює виконання плану, оцінює ступінь готовності роботи та за необхідності допомагає із залученням наукових консультантів на вирішення тих чи інших завдань тощо.

Щодо наукового керівника, то він також має свій інтерес. Крім фінансової винагороди (вона у ВНЗ правда дуже невелика), вчений працює на своє ім’я. З цієї причини багато хто відразу уточнює, а чи планує аспірант у майбутньому дійсно “виходити на захист”, чи це лише один із варіантів уникнути військового призову тощо.

Що відбувається після призначення?

Після того, як будуть складені вступні іспити до аспірантури, людина буде зарахована і їй офіційно буде призначено наукового керівника.

• необхідно погодити робочий графік та час для зустрічей. Регулярне проведення консультацій врятує аспіранта від зайвих “рухів” у бік від теми та допоможе максимально раціонально використати його час для проведення дослідження;
• продумати як розвивати обрану тему та які результати планується отримати у майбутньому;
• узгодити хоча б приблизно періодичність участі в конференціях та публікацію в журналах категорії “Б” і не тільки. Тут важливо заздалегідь ознайомитися з вимогами допуску до захисту, щоб потім не виникло жодних сюрпризів. На законодавчому рівні врегульовано питання лише щодо публікацій у профільних журналах.

У процесі роботи над дисертацією аспірант отримує від наукового керівника технічну та методологічну підтримку. Вірніше, має її отримувати у певному обсязі – буде це так чи ні, питання досить спірне, адже ситуація може складатися по-різному. Та й сам аспірант може очікувати більшого, ніж це належить. Так чи інакше, часом виникають конфлікти (щоправда, вони можуть виникати і через розбіжності щодо шляхів вирішення існуючої наукової проблеми). Їх важливо вирішувати одразу, а не замовчувати. Щоправда, це важливо робити у коректній формі. Лише відкрите обговорення та пошук компромісних рішень дозволять отримати добрий результат у кінці, а саме якісну дисертаційну роботу в обумовлений термін.

Якщо ж незважаючи на старання наукового керівника допомогти розібратися з темою, аспірант не може впоратися з нею або йому просто не вистачає час на те, щоб підібрати літературу, вивчити правила оформлення використаних джерел тощо, гарною ідеєю буде замовити дисертацію в компанії “ Аспірантура”. Довіривши роботу фахівцям компанії, вам не доведеться хвилюватися про те, що почесний ступінь «кандидат наук» залишиться недосяжним. Кожен співробітник компанії чудово знає всі нюанси та тонкощі робіт такого плану і тому обов’язково напише дисертацію, яка буде:

• унікальною. Дисертація – наукова праця, яка передбачає глибоке вивчення обраної проблеми та пошук нових шляхів її вирішення, це аж ніяк не компіляція чужих ідей та думок. У цьому самостійному дослідженні мають бути викладені переважно думки автора;
• такою, що не містить плагіату у будь-яких його проявах;
• представляти цінність з погляду теорії та практики;
• буде оформленою відповідно до всіх стандартів тощо.

• Чи будь-який доктор наук може бути науковим керівником дисертації?

Ні, людина повинна сама “захиститися” за аналогічною спеціальністю та відповідати цілій низці вимог, які встановлені на рівні законодавства.

• Скільки часу дається на написання дисертації на здобуття ступеня кандидата наук (доктора філософії)?

Термін навчання в аспірантурі становить 3 роки на стаціонарі та 4 роки на заочній формі навчання. Передбачається, що за цей час аспірант підготує наукову працю, яку можна буде презентувати спеціалізованій вченій раді.