Зміст
Кількість наукових статей, написаних у співавторстві, стрімко зростає. Вчені полегшують собі життя та одночасно розширюють можливості. Така тенденція цілком у дусі глобалізації та динамічного розвитку подій. Водночас – швидше, дешевше, продуктивніше. Найчастіше наука і автори лише виграють.
Яким буває співавторство?
Колективна праця над однією науковою роботою називається співавторством. При цьому враховується лише предметна участь сутнісно, а не виключно технічні функції. Так, співавторами не можуть вважатися редактори, перекладачі, сценаристи та інші фахівці, які приводять готову наукову статтю до потрібного вигляду, але не стосуються безпосередньо її створення.
Відповідно до чинного законодавства співавторство буває роздільним та нероздільним. І в першому, і в другому випадку створюється цілісне наукове дослідження двома та більше авторами, але різниця проявляється в наступному:
- За нероздільного співавторства неможливо виділити конкретні авторські права з єдиного об’єкту. Не можна закріпити один блок за одним автором, а другий – за другим. Передбачається робота у симбіозі. Весь текст ототожнюється з кожним автором.
- Роздільне співавторство дозволяє, незважаючи на цілісність дослідження, конкретизувати, яка з його частин належить конкретному автору. Наприклад, така схема поширена у підготовці монографій, де за кожен розділ відповідає окремий суб’єкт. Для наукових статей рідше, але також актуально.
В обох випадках для розпорядження, тобто публікації наукової статті, потрібна згода всіх авторів. Однак при роздільному співавторстві кожен автор має право додатково використовувати свій фрагмент на власний розсуд, не завдаючи шкоди всій роботі.
Що дають публікації у співавторстві?
Співавторство як різновид колективної роботи з досить високим рівнем захисту авторських прав дозволяє розвиватися, освоювати нові професійні горизонти, збільшувати охоплення цільової аудиторії і, що найголовніше для науки, підвищувати якість дослідження.
Вчені з усього світу активно використовують співавторство, щоб:
- Зібрати в одній роботі симбіоз кількох точок зору, концепцій та думок. Поєднати їх у єдине ціле та порівняти результати.
- Охопити максимальний обсяг інформації в рамках підготовчих робіт, у тому числі й інформації іншими мовами з іноземних першоджерел.
- Розширити технічні та організаційні можливості дослідження. Ретельно, всебічно та об’єктивно опрацювати матеріал.
- Зменшити матеріальне навантаження, пов’язане з експериментальною частиною дослідження та витратами на публікацію в авторитетному виданні.
- Заощадити час та сконцентруватися на тому аспекті науки, який максимально близький у рамках обраної теми.
Співавторство є вдалим прикладом міжнародного співробітництва та розширення зв’язків, що робить науку в її вищих проявах доступною кожному вченому з будь-якого регіону світу. У цьому контексті згадується пісенька «Разом весело крокувати просторами…», навіть якщо ці простори виходять за межі своєї країни
Які переваги дає співавторство?
Позитивні аспекти та переваги можна розділити на дві категорії:
Для науки:
- підвищується якість наукового контенту;
- забезпечується об’єктивність та всебічність дослідження;
- зіставляється безліч знань та результатів для виведення «золотої середини»;
- розширюється охоплення цільової аудиторії;
- покращується взаємодія представників наукової спільноти;
- проводиться обмін досвідом.
Для особи:
- знижується матеріальне навантаження;
- розширюються можливості реалізації;
- підвищується публікаційна активність;
- покращуються позиції рейтингу та рівень цитованості;
- з’являється можливість співпраці з досвідченими авторами та, як наслідок, вихід на авторитетні журнали;
- скорочуються витрати часу.
Співавторство дає змогу продемонструвати себе з кращого боку, сформувати позитивну ділову репутацію не тільки як вченого, а й як колеги. Іноді для молодих вчених це єдиний шанс отримати заповітну публікацію в журналах Scopus та WoS.
Нещодавно американські вчені запропонували новий критерій оцінки ролі автора в колективній роботі – ступінь відповідальності, яку він може взяти на себе. Тобто співавторство передбачає не лише лаври, а й уміння відповідати за результат.
Як визначається особистий внесок у співавторство?
Участь кожного автора у підготовці наукової статті апріорі складно встановити, особливо якщо це неподільний вигляд. Тому, як правило, орієнтиром є домовленості в колективі. Видавництво використовує інформацію, яку автори вказали на рукописі.
Практика показує, що враховуються такі аспекти:
- генерування ідеї;
- написання статті;
- аналіз результатів;
- підготовка даних;
- систематизація роботи;
- конкретизація завдань.
Послідовність вказівки авторів також безпосередньо визначається їх внеском. Є кілька способів. Найпоширеніший – першим вказується найбільш значущий автор, далі за ступенем вкладу перераховуються інші. Ще один спосіб – вказівка авторів у міру відсоткового співвідношення їхньої участі.
Розглядаються варіанти послідовності, коли вказується лише перший і останній автор. Така схема є актуальною, якщо наукова стаття написана великим колективом. Найпростіший і найзручніший порядок – за абеткою, орієнтуючись на першу літеру прізвища автора.
Наслідки порушення публікаційної етики: зниження рейтингу авторів, санкції щодо наукової статті, зниження рейтингу вченого
Як Scopus ставиться до співавторства?
У середньому 7-8 статей із 10 в авторитетних наукометричних базах написано у співавторстві. Цей показник підтверджує, що Scopus вітає такий формат. Пояснень безліч. І одне з них – прагнення якості контенту. Якщо кілька авторів – можливості та ракурси розгляду питання розширюються.
Для деяких співавторство – вимушений захід. Авторів now name просто так публікації в авторитетному журналі можуть не допустити. Крім того, говорячи про Скопус, завжди порушується питання ціни публікації. Аспіранти так не заробляють. Легше розподілити витрати між кількома авторами. З огляду на тенденцію до глобалізації, світове співробітництво вітається. Тому Scopus заохочує співавторство вчених із різних країн. При цьому є рекомендований ліміт за кількістю 2-3, максимум 5 авторів на статтю.
Висновок
Незважаючи на безліч алгоритмів встановлення особистого внеску автора, частка участі суб’єктів часто встановлюється на межі порушення етичних норм. Відіграє роль недосвідченість, авторитет і домінування найбільш відомих колег, прагнення отримати максимальну вигоду, непрофесіоналізм та відсутність об’єктивності.
У цьому контексті особливе значення має правильний вибір співавторів. Компанія «Аспірантура» допоможе у вирішенні цього питання. Ми пишемо на замовлення статті у співавторстві за будь-яким профілем і гарантуємо якість.
Залишились питання?
Залиште ваш відгук 
