Співавторство вчених у науковій статті – підводні камені

Співавторство в наукових статтях, що розміщуються в журналах Scopus та Web of Science, є досить спірною та цікавою темою в науковій спільноті нашої країни. Підвищений інтерес до цього виду співробітництва вчених зумовлений запровадженням наукометричних показників ефективності роботи у науковій сфері та публікаційних показників. Щоб залишатися затребуваними на ринку праці та продовжувати свою роботу у вибраному напрямку доводиться постійно працювати над собою, удосконалювати свою методологію, робити нові відкриття та мати хороший показник (відповідність ліцензійним вимогам, які пред’являються до осіб, які здійснюють освітню діяльність). “Виїжджати” на старих досягненнях не вийде – треба завжди бути “в тонусі” і радувати колег та науку цікавими ідеями. У той же час, публікувати роботи самостійно не завжди виходить (питання часу та фінансів), та й у принципі у цьому немає особливих переваг, скоріше навпаки.

Під співавторством розуміється участь 2 та більше авторів у роботі над одним проектом. По суті, воно передбачає підготовку спільної праці. Юридично ці відносини найкраще оформляти договором, виділяючи частку участі кожного вченого. Співавторство буває:

• роздільне. При такому підході кожен із співавторів відповідає за свою ділянку роботи, якщо у статті буде виявлено плагіат, то це спричинить негативні наслідки лише для конкретного автора, який допустив таке у своїх матеріалах;
• неподільне. Люди працюють спільно, додаючи інформацію та редагуючи її. Якщо буде виявлено плагіат, то це спричинить колективну відповідальність для всього авторського складу.

Не можна сказати, що це явище сьогодні рідкісне. Ще 10-20 років тому публікація матеріалів здійснювалася переважно під егідою абсолютного авторства. Але часи змінюються і сьогодні співавторство – цілком звична річ, особливо коли стосується розміщення в міжнародних базах. Це зумовлено не лише бажанням автора розширити межі дослідження та глибше вивчити обрану проблематику. Це також пов’язано із дорожнечею публікації, особливо це актуально для українських вчених. У середньому вартість розміщення статті становить близько 900-1000 доларів, це приблизно 3-4 зарплати викладача ВНЗ. Вочевидь, що у такому аспекті співавторство вкрай вигідно, оскільки дозволяє істотно знизити фінансове навантаження авторів.

Міжнародні журнали непогано ставляться до публікацій у співавторстві, але не варто публікувати статті, у яких понад 5 авторів. Оптимально, щоб стаття була написана 2-3 вченими.

Чому деякі вчені уникають співавторства?

Перша причина пов’язана з усталеною практикою. Старше покоління, яке все життя слідувало рекомендаціям ВАК, досі з обережністю ставляться до публікацій у співавторстві, і воно є прийнятним для них лише коли йдеться про колективні монографії, підручники тощо. Для них стаття – та наукова праця, над якою працює лише 1 людина, і на яку покладено всі завдання з підбору джерел, написання тексту роботи, формулювання висновків, пошуку журналу для розміщення та спілкування з редакцією.

Друга причина пов’язана з тим, що багато вчених просто не знають, яким чином можна реалізувати те саме співавторство. Нерозвиненість засобів комунікації між вітчизняними ВНЗ, а також особливо що стосується випадків спілкування із закордонними університетами та їх кадрами, справді є суттєвою перешкодою на шляху до поставлених цілей. Воно нівелює можливість розвиватися, щільно взаємодіяти з іншими вченим у процесі дослідження. Хоча можливості для вибудовування такої комунікації є – в епоху інтернету можливо все, головне докласти зусиль і не полінуватися витратити на це трохи особистого часу.

А що дає співавторство?

Насамперед варто зазначити, що публікація над якою працює кілька фахівців (особливо коли це представники різних країн) вирізняється вищою якістю дослідження. Тут є кілька аспектів:

• вчений, знайшовши людину, яка цікавиться тією самою проблемою, як і він, отримує можливість відкрити собі щось нове, глибше вивчити об’єкт. Всебічне глибоке дослідження дозволяє сформулювати висновки, заперечувати які візьметься не кожен. А це вже гарна заявка на авторитетність та визнання на рівні світової спільноти;
• чим більше людей братиме участь у роботі над проектом, тим більше у них є можливостей у технічному плані. Такі зусилля гарантують добрий результат при грамотному підході.

Про фінансову економію ми вже говорили, тому на ній не зупинятиметься повторно.

Досвід співавтора. Він особливо цінний тоді, коли йдеться про тих вчених, які тільки розпочинають свій науковий шлях і раніше не писали статті взагалі або не розміщувалися в журналах такого рівня як WoS чи Scopus. Якщо поряд буде досвідчений наставник, це дозволить уникнути багатьох помилок, які практично неминучі для молодого вченого на старті своєї кар’єри, і сприятиме відточенню майстерності.

Як реалізувати співавторство?

Щоб оцінити практику написання статті колективно “у справі” необхідно знайти співавтора. Зробити це можна кількома способами:

• відстежувати публікації вчених та шукати, хто і коли порушує питання, що стосуються сфери ваших наукових інтересів, після чого – зв’язатися з вченим (часто у статтях вказується електронна пошта або хоча б місце роботи вченого) та запропонувати йому спільну роботу над проектом. У принципі, такий крок має бути оцінений і швидше за все затія увінчається успіхом;
• звернутись до посередника. Тут треба бути дуже обережними. Посередник – це далеко не завжди людина, яка щиро хоче допомогти вам у вашому прагненні написати роботу, яка представлятиме інтерес для науки з практичної та теоретичної точки зору. Є дуже багато людей, які на цьому не просто заробляють, а справді дурять людей таким чином. Деякі сайти, що пропонують послуги такого плану, дуже часто обіцяють багато, а потім при спілкуванні з менеджерами відкриваються досить непривабливі моменти. Найбільш поширеними явищами, які свідчать про те, що перед вами шахрай, є: на сайті прямо зазначено, що його журнали є представниками Скопусу і не тільки; менеджери що неспроможні назвати журнали, у яких планується розміщення статті; при спробі оформлення замовлення тема не розкривається для потенційного замовника і стає доступною лише після внесення оплати і т.д.

Якщо ви хочете реалізувати співавторство для публікації у серйозному журналі та самостійно знайти автора у вас не виходить, тоді звертайтесь до нас. Ми підберемо людей для спільного проекту та допоможемо отримати таку бажану публікацію, яка відкриває широкі перспективи перед її автором. З нами для вас відкритий шлях до захисту дисертації, здобуття вченого звання доцента і не тільки. Окрім того, публікація – це не лише про вимоги міністерства, це ще й про репутацію. Чим більше у вченого статей такого рівня, тим шановнішим є серед колег.

• Скільки часу потрібно на пошук співавтора для публікації?

Компанія “Аспірантура” зазвичай вирішує це питання протягом 1 місяця.

• Які критерії слід враховувати при виборі співавтора?

Насамперед при виборі співавтора слід звертати увагу на його сферу наукових інтересів, позиції з ключових питань, індекс цитованості, а також репутацію у наукових колах.