Оформлення списку літератури в дисертації за вимогами ВАК

124
Время чтения: 4 минуты

Зміст

Якість використаної літератури багато в чому визначає рівень і результати дисертації. Джерела повинні бути грамотно застосовані і правильно оформлені. Обов’язкові стандарти регламентовані у вимогах ВАК і ГОСТ.

 

Вважається помилкою вказувати у бібліографічному списку літератури, якої немає в змісті статті і навпаки, кожен згадане в дисертації джерело обов’язково виноситься в список. Пунктуація, послідовність, зміст записів викликають безліч питань, на які ми спробуємо відповісти.

 

Як складається список літератури в дисертації?

 

Література і науковий матеріал – перше, до чого приступає здобувач на першому етапі написання дисертації. Уже тоді важливо формувати приблизний і умовний перелік, щоб не упустити все важливе і упорядкувати інформацію.

 

Список літератури складається за такими принципами:

  • обов’язкова нумерація і переважання алфавітного порядку;
  • вказівка ​​одного і того ж джерела тільки один раз, незалежно від того, скільки разів ресурс згадувався в тексті дисертації;
  • переважне використання джерел останніх п’яти років, якщо інше не обумовлено специфікою теми;
  • застосування певних видів скорочень, таких як книга – кн., Вибрані твори – виб.тв., Санкт-Петербург – СПб. Інші варіації скорочень цих та подібних формулювань неможливі;
  • пріоритетність офіційних державних джерел;
  • реальність кожного пункту списку, достовірність вказівки всіх даних, від правильного прізвища автора до номера сторінки.

 

Орієнтиром для складання списку літератури в дисертації служить ГОСТ 7.1.  Зразком оформлення і орієнтиром можуть служити вже недавно захищені дисертації.

 

Джерела в цифрах – який обсяг необхідний?

 

На відміну від порядку оформлення списку літератури освітні стандарти не містять вказівки чіткої кількості джерел. Їх число визначається специфікою теми, обсягом самої дисертації, глибиною опрацювання питання автором, популярністю теми тощо.

 

Узагальненим умовним правилом є відповідність кількості джерел загальній кількості сторінок дослідження. Тобто на одну сторінку в середньому належить один пункт. Не рекомендовано використовувати більше 5 посилань на аркуш, отже, можна зробити висновок, що обсяг літератури такий же.

 

У кандидатських дисертаціях список літератури може складатися з 150-300 пунктів, в той час як формат докторської дисертації дозволяє збільшити цей показник вдвічі, тобто до 600 позицій. При цьому має значення, технічний цей напрямок, або гуманітарний. У першому випадку традиційно перелік літератури може бути менше.

 

Правила і порядок написання списку літератури дисертації

 

Оформлення списку літератури має на увазі впорядкованість і дотримання певної послідовності. У більшості випадків джерела вказуються в такій черговості:

 

  1. Міжнародні правові джерела. Це можуть бути Пакти, Конвенції, Декларації та інші ратифіковані, імплементовані нормативні акти.
  2. Внутрішнє чинне законодавство. У цьому пункті також передбачена певна послідовність у міру значущості. На перший план завжди виходить Конституція, потім Кодекси, Закони, підзаконні акти тощо.
  3. Наукова періодика. Це можуть бути книги, журнали, збірники, матеріали з наукових видань.
  4. Іншомовна література. Четвертим пунктом вказуються всі джерела іноземною мовою. Якщо їх кілька, використовується така ж черговість всередині цього пункту.
  5. Інтернет – джерела. У цю категорію входять сайти, сторінки в Інтернеті, книги, статті та інша література, опублікована в Інтернеті.

 

У більшості випадків використовується алфавітний порядок вказівки. Однак ГОСТи передбачають хронологічний список і складання переліку в міру значущості джерела. Такий формат актуальний, наприклад, при оформленні джерел нормативно-правової бази – від більш значимого матеріалу (Конституція) до менш значущих локальних актів (указ).

 

У виняткових випадках допускається оформлення списку літератури в послідовності, яка використовується в тексті дисертації, або в залежності від частоти вказівки джерела. Найчастіше застосовується комбінований спосіб: нормативно-правові акти або історичні джерела вказуються за хронологією, а періодичні видання – за алфавітом.

 

Посилання та виноски оформляються не ідентично. У першому випадку використовується той же шрифт, що і у основного тексту, а в другому випадку параметри відрізняються. Однак використання кольорових шрифтів не допускається.

 

Як оформляються виноски і посилання на джерела в дисертації?

 

Оформлення посилань в дисертації завжди здійснюється на підставі стандартів ГОСТ. Це впливає, в тому числі, на оригінальність дослідження. Головне правило – кожне посилання має безпосередньо вказувати на першоджерело.

 

Робота з текстами і виносками включає дотримання наступних правил:

  1. Виноски вказуються в кінці всієї роботи або сторінки. Вони покликані роз’яснити цитату і вказати на автора і літературне джерело.
  2. Між основним текстом і списком встановлюється полуторний відступ, що виділяється короткою горизонтальною лінією.
  3. Якщо пряме цитування вказує на підручники, статті, словники, книги, обов’язково застосовується дослівна передача, і вказуються всі ідентифікаційні дані джерела.
  4. Якщо використовується непряме цитування, в першу чергу викладається текст своїми словами без спотворення суті, а потім конкретизуються вихідні дані джерела.
  5. Якщо застосовується повторне посилання, розшифровка не потрібна. Просто вказується порядковий номер і позначається фраза «там же».
  6. При систематичному порядку формування списку використаних джерел нумерація джерел проводиться за посиланням.
  7. Для кінцевих посилань, після яких вже розміщується список використаних джерел, застосовується такий же алгоритм оформлення.

 

Важливо приділяти особливу увагу правильній пунктуації. Так наприклад:

  • пряме цитування – це розміщення в лапках і завжди містить дослівний текст оригіналу із збереженням граматики і пунктуації автора. Якщо частина тексту опускається, це оформляється квадратними дужками із трикрапкою всередині;
  • при непрямому цитуванні мається на увазі, що здобувач посилається на слова і формулювання іншого автора. Тобто слідує потім авторське доповнення. Послідовність така: вільний текст із суттю першоджерела, далі скорочення Див., потім в лапках вказується ПІБ автора і назва наукової роботи. Ці відомості поміщаються в квадратні або прямі дужки;
  • за необхідності пояснити пряме посилання використовуються круглі дужки, в яких розміщується пояснення відразу після тексту цитати.

 

Існує два види посилань на першоджерела – посилання, які інтерпретують думки автора і посилання, які служать підтвердженням основної авторської думки.

 

Основні і факультативні елементи бібліографії

 

У бібліографії відбивається вся література, яка так чи інакше використана в дисертації. Перелік викладається мовою основного тексту крім джерел іноземною мовою. Схема формування бібліографічного опису стандартна і складається з таких обов’язкових елементів:

 

  • авторський склад;
  • повне найменування наукової роботи;
  • інформація про видання (починаючи від того, з якою періодичністю виходять публікації, і завершуючи сукупною кількістю сторінок).

 

Певні теми дисертацій можуть мати на увазі вказівку факультативних елементів. До таких належать:

  • додаткова інформація, що відноситься до заголовку;
  • якщо є – паралельні заголовки;
  • ключові відомості про книги і монографії;
  • дата і місце, де виготовлена ​​література;
  • серії джерел, супровідний матеріал і його розміри.

 

Доступ до захисту і виконання всіх вимог та стандартів зокрема неможливо без неухильного дотримання ГОСТів. Це технічна і трудомістка робота. Якщо ви відчуваєте труднощі зі списком літератури або не бажаєте витрачати час на таку роботу – скористайтеся послугами професіоналів.

 

У компанії «Аспірантура» можна замовити кандидатську або докторську дисертацію і всі супутні роботи.  Ми гарантуємо якість і успішний результат.

Залиште ваш відгук

68 + 7 =