Правила наукового цитування

62
Время чтения: 3 минуты

Зміст

 

Якщо уявити умовний рейтинг самих хитромудрих нюансів написання наукових статей, цитування не має конкурентів і однозначно лідирує. Мало того, що потрібно підібрати відповідний матеріал і не переборщити, так ще й правила оформлення виглядають заплутано. Що і де писати, які дужки використовувати, де шукати правила – розберемо в цій статті.

 

Що таке цитування, і які бувають способи?

 

Цитування – це запозичення фрагментів тексту, ілюстрацій, таблиць, схем іншого автора або застосування прийому аналізу чужих робіт в своїй статті, а також переклад або перефразування іноземних авторів. Тобто цитата – це виклад чужого контенту в своїй роботі.

 

Якщо є правильно оформлені посилання і виноски, запозичення вважається цілком припустимим, при дотриманні всіх умов. Якщо немає – є відвертий плагіат з усіма наслідками. А саме, низькою унікальністю, порушенням авторських прав й ігноруванням принципу академічної доброчесності.

 

У кожної цитати в науковій статті повинне бути посилання на джерело з списку використаних джерел. Недотримання такого правила – одна з причин відмови в публікаціях, особливо в рейтингових фахових виданнях

 

Цитування реалізується декількома способами:

 

  1. Вторинні посилання.

Це популярний, але частково небезпечний спосіб, якщо добре не перевірити достовірність першоджерела і виключити помилки. Віддавайте йому перевагу, якщо тільки знайомитеся з матеріалом, не володієте мовою першоджерела і не можете зробити хороший переклад, знайшли цікаву літературу, але оригінал зіпсований. Однак є золоте правило: якщо можна цитувати оригінал, використовуйте цю можливість.

 

  1. Зарубіжні джерела.

Якщо в науковій статті планується згадка слів іноземних авторів або матеріалу зарубіжних джерел, але немає можливості зробити переклад самостійно, використовуються парафрази. Важливо, щоб особисті дані були транслітеровані, тобто правильно переведені на мову наукової статті без спотворення сенсу і без граматичних помилок.

 

  1. Самоцитування.

Автори можуть використовувати такий прийом, як цитування автором власних робіт, які були опубліковані раніше. Так дослідження доповнюється і розкривається. Однак існує ліміт на такий прийом – не більше 12%. Це спосіб привернути інших вчених до власних напрацювань. Проте, індекси цитування провідних світових журналів не зараховують посилання автора на самого себе і не впливають на рейтинг.

 

  1. Цитування нормативно-правових актів.

Законодавство – досить складний вид джерел. Перше правило – посилання направляються тільки на першоджерела, наприклад на офіційний сайт Верховної ради, розділ з законодавством. Друге правило – використовуються останні актуальні версії з урахуванням доповнень і змін.

 

Вибір способу цитування визначається темою наукової статті. Завжди вітається різноманітність. По можливості, використовуйте кілька варіантів, але не перестарайтеся – однієї-двох цитат на сторінку цілком достатньо

 

Як оформляються цитати в статті?

 

Рекомендації з оформлення посилань інших авторів в тезах:

  • Буквальне переписування фрагмента першоджерела завжди обрамляється лапками.
  • Потрібно приводити повний текст цитати. Заборонено довільне урізання і використання уривків з контексту.
  • Якщо цитується автор, обов’язково вказується його прізвище та ім’я, тобто він ідентифікується. Ініціалів достатньо, навіть якщо автори цілком відомі.
  • Абзаци не можуть починатися з ПІБ автора, і безпосереднього тексту цитати. Це виглядає нелогічно і неграмотно.
  • Для всіх посилань у науковій статті використовується єдиний стиль. Тобто якщо внутрішньотекстові посилання, то тільки так, якщо виноски, то на кожній сторінці. Також і з дужками – або круглі, або квадратні. Чергування недоречно.

 

Головним документом-орієнтиром є міжнародні правила і українські стандарти ДСТУ 8302:2015. Там можна знайти вичерпні відповіді на все, що стосується бібліографічних посилань.

 

Що таке парафраз?

 

Це вид цитування, суть якого зводиться до переказу оригінального тексту своїми словами. Допускається тільки кілька випадків, коли автор може використати парафраз. Він доречний, якщо:

 

  • в науковій статті використовується цитата по об’єднаним даними при посиланні одночасно на кілька матеріалів;
  • формат прямої згадки не дозволяє використовувати такі об’ємні цитати;
  • необхідно коротко викласти об’ємний теоретичний матеріал.

 

Однак для такого формату важливо дотримуватися двох умов: перше – сенс повинен бути збережений і не спотворений, друге – посилання на автора обов’язкове.

 

Коли автор може вносити зміни в цитату?

 

Таких випадків не так вже й багато. У їх числі:

  • в тексті оригінального документа виявлені помилки. Вони не виправляються, але супроводжуються квадратними дужками або знаком питання в круглих дужках;
  • цитуються роботи, видані до 1918 року, тобто до реформування правопису;
  • змінюються відмінки слів в цитаті, якщо вона належить конкретній фразі з синтаксичним складом;
  • скорочені слова розгортаються в повні формулювання, і додаток вказується в квадратних дужках.

 

У всіх інших ситуаціях спотворення і «втручання» в оригінальну версію при її цитуванні заборонено. Порушення правил може стати основою обвинувачення в порушенні інтелектуальної власності.

 

У числі найпоширеніших помилок: ігнорування правил про лапки і посилання, що призводить до звинувачення в плагіаті; використання недостовірних джерел; перекручування фактів і помилки даних про автора; неправильний, неточний, безграмотний переклад. Ще одна помилка – відсутність цитат або їх надлишок

 

Хочете переконатися, що ваша наукова стаття відповідає всім вимогам за змістом і оформленням? Звертайтеся в компанію «Аспірантура». Ми пишемо наукові роботи з нуля і допрацьовуємо ваші результати, в тому числі оформляємо цитування та підвищуємо унікальність.

Залиште ваш відгук

53 + 4 =